Портрет-вытынанка

Урок №5

Тема уроку : Портрет. Основні пропорції голови людини.

Мета уроку:

-навчальна:

1.3а зразками творів мистецтва дати поняття:

• про портрет як один із жанрів образотворчого мистецтва;

• про головне та характерне при виконанн портрету;

• про основні пропорції голови людини;

2.Замалювати схему побудови голови людини.

-розвиваюча:

розвивати зацікавленність в спілкуванні з образотворчим мистецтвом, джерелами його походження, асоціативне мислення при створенні художнього образу;

-виховна:

виховувати вміння бачити красу форми в природі та мистецтві, зацікавленність нових знаннях, потяг до образотворчого мистецтва, які формують емоціональні свідомісті та естетичні ідеали молодої людини.

Обладнання уроку:

Репродукції картин видатних художників-портретистів В.Боровиковського Д.Левицького, Ф.Рокотова, І.Репіна, К.Брюллова, І.Крамського та інших. таблиці: «Схема побудови малюнка голови людини», «Схема побудови малюнка частин обличчя»; альбоми для малювання, олівці.

Методи та прийоми, використані вчителем на уроці: розповідь. організація сприймання, пізнавальної та практичної діяльності учнів.

Види діяльності учнів на уроці: сприймання, комунікативна, пізнавальна, практична.

Хід уроку:

1. Організація уваги учнів та оголошення теми уроку;

2. Виклад навчального матеріалу вчителем;

3. Практична робота учнів;

4. Актуалізація набутого навчального матеріалу;

5. Підсумок та завершення уроку

1. Організація уваги учнів та оголошення теми уроку:

Вчитель вітається з класом, перевіряє готовність до уроку та оголошує тему уроку.

2. Виклад навчального матеріалу вчителем:

Усі види та жанри образотворчого мистецтва безпосередньо чи побічно розповідають про людину, передають її характер, внутрішній рвіт, настрій, психологію, світогляд, суспільне становище - тощо.

Кожний портрет - де стиснуте оповідання про людське життя, про особу. Жанр портрета виник одним із перших - відомі скульптурні єгипетські портрети, які мають понад 3 тисячі років, мозаїчні римські та темперні фаюмські портрети двотисячорічної давнини.

Люди завжди хотіли бачити своє зображення, а давні єгиптяни навіть міркували, що у портрет переселяється душа померлої людини. Портрет завжди несе різне смислове навантаження. Художник, малюючи людину, прагне, перш до всього, відкрити те гарне, за що людину люблять. Ці якості надають портретові інтимний характер (демонструю «Портрет І.А.Крилова» КБрюлова, «Портрет М.П.Мусоргського» І.Репіна, «Портрет І.І.Шишкіна» І.Крамського).

Інший тип портрету - парадний - присвячений державним діячам, королям, імператорам, їхнім сім'ям (демонструю роботи художників В.Боровіковського, ДЛевицького, Ф.Рокотова).

Портрет виявляє конкретну людину з присутніми їй особливостями та через них відображає час, епоху, переживання, пошуки та мрії людства, а разом з цим й ідеали самого художника, його ставлення до створюваного образу.

Після цього ми говорима вже конкретно про форму голови людини (овоїд), звертаючи увагу на те, що голови в формі правильного овоїда зустрічаються рідко. Існує форма голови «редькою вниз» та «редькою вверх», коли голова ширше зверху чи, навпаки, звужена зверху, що й надає індивідуальність людині.

3. Практична робота учнів

На аркуші паперу малюємо овал (овоїд), у якого ширина відноситься до висоти як 4:5.

Висоту та ширину поділяємо навпіл та знаходимо лінію зіниць та серединну лінію обличчя (лінія симетріі). Потім, починаючи з нижнього краю, всю висоту овоїда ділимо на 3,5 частини. На лінії зіниць відкладаємо 173 висоти - знаходимо місцезнаходження зіниць. Ширина ока рівняється відстані між його внутрішніми кутами та дорівнюється 1/7 висоти голови. Намічаємо повіки, зіниці, брови. Звертаю увагу на форму брів - у кожної людини, вона індивідуальна. Ширина носа рівняється відстані між внутрішніми кутами очей.

Щоб намалювати рота, нижню частину ділимо на 3 частини. Якщо від перенісся через крапки, визначаючі ширину носа, проведемо лінії та продовжимо їх, то отримаємо ширину рота та носе-губ ні зморшки.

Навпроти середньої частини овоїда малюємо вуха. їх висота дорівнюється відстані від кінчика носа до лінії брів.

Уточнюємо контур підборідді та щок. Загострюю увагу на тому, що ми малюємо схему обличчя людини, але індивідуальність людині надає ферма -брів, очей, носа, вух та інше. Учитель у процесі уроку здійснює індивідуальне консультування та стимулювання творчої ініціативи учнів.

Актуалізація набутого навчального матеріалу:

Пропоную подивитися один на одного. У кожного по два вуха, очі, брови, ніс, але які усі різні якраз за рахунок цієї індивідуальності. Малюємо шию та зачіску.

Таким чином, діти, ви сьогодні познайомились з тим, що таке портрет, з основними пропорціями обличчя людини.

1. Підсумок та завершения уроку:

Підведення підсумків:

• загальна оцінка уроку;

• організація виставки учнівських робіт;

• завдання додому: на листі паперу, складеному навпіл по вертикалі чи по горизонталі, намалювати половшу обличчя людини, керуючись знаннями, отриманими на уроці;

• проголошення уроку закінченим.

Урок №2

Тема уроку: Портрет - витинанка.

Мета уроку:

- навчальна:

дати поняття про мистецтво витинанки, яке прийшло до нас з далекого минулого, навчити практичним навикам виготовлення художніх творів з паперу, виконати портрет людини в техніці витинанки;

- розвиваюча:

розвивати та розкривати творчий потенціал учнів, пізнання красоти через мистецтво, сприяння розвитку у учнів інтересу до українського декоративно - ужиткового мистецтва та його місця у світової культурі;

- виховна:

виховувати: а) почуття задоволення від результату праці та вміння передавати красоту обличчя людини; б) інтерес до знань; в) зацікавленість в пізнанні багатогранної культури нашого народу; г) акуратність, бажання довести роботу до кінця.

Обладнання уроку:

• зразки витинанок

• дерев'яні дощечки

• ножиці

• клей ПВА

• Кольоровий папір.

Методи та прийоми, використані вчителем на уроці: бесіда, організація сприймання пізнавальної та практичної діяльності учнів.

Види діяльності учнів на уроці: сприймання, комунікативна, пізнавальна, практична.

Хід уроку:

1. Організація уваги учнів та оголошення теми уроку

2. Виклад навчального матеріалу вчителем

Учитель

Мистецтво витинанки - це вид художньої роботи з папером, який широко застосовується. Вона займає велике місце в мистецтві народів Сходу - Китаю, Японії, В'єтнаму.

-Де в нас, на Україні застосовувалась витинанка?

-Правильно, для прикраси полиць з посудом, вікон.

-Чим раніш виконували витинанки?

-Відповідь вірна: за допомогою гострого ножа, а зараз додались ще ножиці.

Повторимо правила поводження з гострими інструментами:

1 .Для чого служать ножиці та ніж?

(Вони служать для праці, а не для гри).

2. Як потрібно передавати ножиці?

(Передавай ножиці іншому тільки кільцями вперед).

3. Що ми робимо, закінчивши працю?

(Ховаємо ножиці та ніж в безпечне місце).

4. А що ми робимо з сміттям?

(Сміття складаємо у картону коробочку та викидуємо у сміттєве відро).

А зараз познайомимося з правилами вирізування. Дуже часто, із-за невірного вирізування, частини роботи випадають та з'являються дірки. Робота у техніці витинанки повниш бути наклеєна на кольорове тло, тому лінії потрібно не тільки прорізати, а й вирізати. Як у малюнку ми за допомогою ліній різної товщини передаємо чи то фактуру, чи то форму предмета, так само й у витинаній ми домагаємось тих самих результатів, зменшуючи чи збільшуючи товщину лінії, яка вирізується.

Тому у нашій роботі лінії повинні бути подвійними. Коли лінії йдуть від згину аркуша (губи, зморшки лоба, складки підборіддя), то ми їх вирізуємо від середини. Ті ж лінії, які знаходяться на середині роботй, ми спочатку проколюємо чи прорізуємо, потім встромлюємо кінчик ножиць зверху чи спіднизу та вирізуємо.

Деякі частини обличчя потрібно вирізувати не безперервною лінією (інакше буде дирка), а залишаючи перегородки. Так ми й робимо, вирізуючи ніс, очі, пасма волосся.

Тоді, коли вирізані усі частини обличчя, вирізуємо роботу по контуру. Тільки після цього розкриваємо роботу. Той бік, де був малюнок олівцем, виявляється знизу, а чиста внутрішня сторона - зверху. Роботу потрібно наклеїти на аркуш кольорового картону. А зараз розпочинаємо працювати.

3. Самостійна практична робота учнів

Перевіряємо домашнє завдання, виправляємо помилки. Після цього починаємо працювати.

Учитель у процесі уроку здійснює індивідуальне консультування та стимулювання творчої ініціативи учнів.

4. Актуалізація набутого на уроці матеріалу

Чергові прибирають приміщення. В класі чисто і ми починаємо екскурсію по нашій портретній галереї. Сміливо можемо сказати, що немає жодного учня, в якого б не вийшла робота. Ми познайомились з новою технікою при виконанні портрету - витинанкою.

5. Підсумок та завершення уроку:

Підведення підсумків:

• загальна оцінка уроку,

• оцінка зроблених робіт,

• завдання додому: виконати портрет свого улюбленця (собаки чи кішки),

• проголошення уроку закінченим.