kopilkaurokov.ru - сайт для учителей

Создайте Ваш сайт учителя Видеоуроки Олимпиады Подготовка к ЕГЭ

Развитие духовного начального и среднего образования в Крыму в конце ХІХ – начале ХХ столетия.

Нажмите, чтобы узнать подробности

В статье говорится о развитии духовного образования в Крыму в конце 19 - начале 20 века.

Просмотр содержимого документа
«Развитие духовного начального и среднего образования в Крыму в конце ХІХ – начале ХХ столетия.»

УДК 908

Парамонова Л. А.,

учитель начальных классов

МБОУ «СОШ № 22»



Развитие духовного начального и среднего образования в Крыму в конце ХІХ – начале ХХ столетия.

(РОЗВИТОК ДУХОВНОЇ ОСВІТИ В КРИМУ НАПРИКІНЦІ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ)


Серед основних проблем історичної науки важливе місце займає питання, що пов’язане з розвитком духовної культури та освіти в Криму в першій половині ХІХ - ХХ століття. Окреслений регіон в окреслений час має важливі особливості, що виділяли Крим в цьому питанні серед інших регіонів. Метою дослідження є поєднання нового підходу до розуміння розвитку духовних навчальних закладів Таврійської губернії, як історико-педагогічного явища. Відповідно до поставленої мети в статті вирішуються такі дослідницькі завдання:

  • виявити передумови становлення духовної освіти в Криму наприкінці ХІХ – початку ХХ століття;

  • розглянути питання становлення духовної освіти в Таврійській губернії (межа ХІХ – початок ХХ століття).

Актуальність теми особливо зростає в епоху корінної переоцінки поглядів і ідеологій. Людству потрібно замислитись над духовними цінностями життя, над розвитком духовної культури та освіти, перевагою духовних, моральних та інтелектуальних інтересів над матеріальними.

Церковна реформа, яка була проведена у 1721 р. Петром І, дозволила усунути протиріччя у взаємовідносинах між державою та Російською православною церквою. Ліквідація патриаршества та введення Св. Синода привели до того, що церков стала частиною державної системи, яка підпорядковувалось особисто царю. Церкві було доручено виконання 3-х державних функцій – запис актів цивільного стану, фіскальної та освіти.

За даними губернського статистичного комітету в 1895 році в Таврії діяло 1028 різноманітних учбових закладів, в яких навчалось 57472 чоловіка.

Всі учбові заклади Таврійської губернії можемо поділити на 54 групи. До першої групи відносились державні учбові заклади – 3 чоловічих та 6 жіночих гімназій, 2 чоловічих та 2 жіночих прогімназії, реальне училище, вчительський інститут, 8 міських училищ, 16 одно – та двокласних народних училищ міністерства просвіти, 348 училищ, а також 11 вечірніх класів для дорослих, які діяли при училищних радах, 4 морехідних класа та 243 училища морехідного відомства.

Другу групу складали 13 приватних навчальних закладів.

До третьої групи відносились учбові заклади: 14 татарських, 24 єврейських та 2 караїмських училища.

До четвертої групи відносилися учбові заклади, які підпорядкувались різним конфесіям. У введенні православної церкви знаходилась духовна семінарія, духовне училище, єпархіальне жіноче училище, 208 церковно-приходських та 2 недільні школи. При мечетях та синагогах діяли самостійні духовні учбові заклади.

В цілому з 1028 учбових закладів Таврійської губернії більш 30% належали різним духовним відомствам.

Данні статистичного губернського комітету дозволяють зробити підсумок о том, що в кінці ХІХ ст. в Таврії діяла достатньо розвинута мережа учбових закладів.

Ці данні заперечують точку зору, яка була сформована в радянській історикографії про те, що в Росії наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. система освіти знаходилась в дуже занедбаному стані, що великі маси населення не мали можливості отримати ази елементарної грамотності. Як раз для ліквідування безграмотності серед населення були створені початкові школи при приходах російської православної церкви.

Система середньої освіти, що склалась в Росії у ХІХ – початку ХХ ст. увібрала в себе різноманітні типи навчальних закладів. На 1894 рік вона складалась з 445 одиниць навчальних закладів, як чоловічих так і жіночих.

Видатний кримський краєзнавець, історик та етнограф А.І. Маркевич писав “… з розвитком суспільності швидким темпом йде заснування в Тавриді початкових та середніх учбових закладів, а вже у 80-х роках ХІХ ст, жодна, окрім столичних, губернія Росії не мала такої кількості середніх навчальних закладів, як Таврійська”.

У Таврійській губернії ХІХ – на початку ХХ ст. було багато початкових та середніх навчальних закладів. Велику увагу держава наділяла розвитку духовної освіти. В Криму на той час діяли духовні училища, православні єпархіальні училища, духовні семінарії. Це був окремий тип середніх навчальних закладів. Складова частина структури середньої освіти спрямована на розвиток духовної культури.

Рівень освіти в приходських школах залежав від двох чинників. По-перше, від рівня освіти священика, який виконував функцію вчителя, по-друге, від заможності церковної громади. Основною дисципліною в приходській школі був Закон Божий. Ця дисципліна читалась прихідським священиком. Але, поряд із Законом Божим, він повинен був навчати дітей азам читання, письма, рахування. Більшість священиків сумлінно ставилась до виконання обов’язків приходського вчителя. В Таврійській губернії деякі церковні службовці викладали в двох або навіть в трьох школах. Але треба зазначити, що рівень загальної підготовки деяких священиків був дуже низьким, і це впливало на рівень знань. Якість навчання дітей в приходській школі залежала і від матеріального стану церковної громади. В Таврійській губернії, особливо на північних відомствах, деякі громади наймали вчителів з багатьох дисциплін, а священик викладав лише Закон Божий.

На початку 80-х років ХІХ ст. уряд висунув намір про подальший розвиток шкіл духовного відомства. Розвиток духовних шкіл виносили на перше місце. У 1864 році Олександр ІІ затвердив “Положення про школи”, в якому дуже цікавився про стан церковноприходських шкіл, зажадавши, щоб йому двічі на рік доповідали про їх стан. Це було заохочення для відкриття нових церковних шкіл у Таврійській губернії. Уряд настоював на фінансуванні церковноприходських шкіл, що “церковноприходські школи по умові освіти більше гарантують благонадійність освіти, ніж інші типи шкіл”. У 1884 році урядом були затвердженні “Правила о церковноприходських школах”, що сприяло їх розвитку. Ці школи були центром духовної культури, вони мали мету: “… затверджувати в народі православне вчення віри та моралі християнина”.

В Таврійській губернії у ХІХ ст. окрім церковноприходських шкіл, духовних училищ, православних єпархіальних училищ існував і один навчальний заклад системи середньої освіти, який забезпечував духовно-освітні потреби православних віруючих, а головне – кадри духівництва.

Це Таврійська духовна семінарія, що була заснована за рішенням учбового комітету св. Синоду РПЦ в 1873 році.

Інші етнічні групи населення губернії мали свої навчальні заклади схожого типу. Наприклад, Олександрійське караїмське духовне училище, що готувало караїмських віровчителів. Воно було засновано 9 травня 1894 року і підпорядковувалось МНП, Попечителю Одеського учбового округу і контролювалось Таврійським і Одеським караїмським гахамом.

Краєзнавець А.І. Маркевич зазначає, що “… в 1910-1911 році у Сімферополі було 9 церковноприходських шкіл. В 1914 році були духовна семінарія (154 учні), духовне училище (228 учнів)”.

Мріяв про створення в Криму Духовної академії архієпископ Херсонський і Таврійський Інокентій. Але мрія його не здійснилась.

У духовних училищах, семінаріях підтримувались духовні відносини. В закладах створювалась атмосфера добрих, людяних відносин між учнями та вчителями.

Духовна освіта у Російській імперії традиційно посідала важливе місце. Вона була складовою частиною державної політики. Навчальні заклади підпорядковувалися різним конфесіям. Найбільш чисельними були навчальні заклади, які перебували під юрисдикцією православної церкви. В Таврійській губернії діяли: духовна семінарія, духовне училище, 208 церковноприхідських шкіл, 2 недільні школи. Наприкінці ХІХ століття майже тритина всіх навчальних закладів (їх в губернії налічувалося 1028) належали духовним відомствам.

Рівень освіти у церковноприхідських школах був досить низький. Священики, які зазвичай проводили навчання дітей, мали невисокий освітній рівень, що позначалося на якості підготовки учнів. Фактично церковноприхідські школи перебували на утриманні церковних громад і якісність навчання у них залежала від їх матеріального стану. Звільнення кращих випускників шестикласних церковноприхідських шкіл від служби в армії слугувало серйозним стимулом успішного навчання.

Духовні училища, які діяли у Криму, з дівчат готували домашніх вчительок, а з юнаків – майбутніх спеціалістів та священників, або церковнослужителів.

Висококваліфіковані кадри духівництва готувала, заснована у 1873 році Таврійська духовна семінарія. За роки свого існування вона підготувала кілька тисяч професійних церковнослужителів, які успішно працювали не лише в приходах Таврійської губернії, але й по всій Росії.

Церковні навчальні заклади зробили високий внесок у розвиток духовного та культурного життя на теренах Таврійської губернії, вони значною мірою впливали також на формування духовної культури різних етносів, та на становлення та розвиток вищої освіти.

Таким чином, можна сказати, що завдяки лише системі духовної освіти, яка була створена при православній церкві, щорічно підвищували свій освітній рівень тисячі мешканців Таврійської губернії. Важливість розвитку духовної культури зумовлена була тим, що вони стали не тільки осередками просвіти, але й осередком, де згуртовувалась добре освічена губернська інтелігенція, де виховувались відомі діячі науки, культури і політики Криму. Тому, можна стверджувати, що система духовної освіти сприяла розвитку духовної культури народів Тавриди, розвитку вищої освіти.



Література:

  1. Советскому Крыму 20 лет (1920-1940 г.) – Крымгосиздат. , 
    1940. – с. 180-182.

  2. Там же. – с. 315.

  3. Календарь и памятная книжка Таврической губернии на 1897 г. – Симферополь. Из-во Тавр. Губ. Стат. Комитета, 1897. – с. 108.

  4. Маркевич А. И. Краткий исторический очерк возникновения Таврического университета // Известия Таврического университета. – кн. 1 – С., 1919 г. – с. 15.

  5. Крымский архив. – С., 2000. – № 6 – с. 7.






















Получите в подарок сайт учителя

Предмет: История

Категория: Прочее

Целевая аудитория: Прочее

Автор: Парамонова Лада Анатольевна

Дата: 14.04.2018

Номер свидетельства: 466174

Личный сайт учителя и сертификат бесплатно!!!
Получите в подарок сайт учителя


ПОЛУЧИТЕ СВИДЕТЕЛЬСТВО МГНОВЕННО

Добавить свою работу

* Свидетельство о публикации выдается БЕСПЛАТНО, СРАЗУ же после добавления Вами Вашей работы на сайт

Удобный поиск материалов для учителей

Ваш личный кабинет
Проверка свидетельства