Досвід роботи з теми "Археологічні дані та твори образотворчого мистецтва на уроках історії рідного краю

Археологічні дані

та твори образотворчого

мистецтва

на уроках історії

рідного краю

З досвіду роботи вчителя історії

Жданова Валерія Геннадійовича

(кваліфікаційна категорія – «Вища»)

с.Майське.

На протязі багатьох років роботи в учбових закладах різних рівнів (шкіл, ВУЗа) я вів на полі здебільшого крукової роботи ознайомлення учнів і студентів з перлинами світового живопису. Для цього використовувався стенд «По музейних залах світу», де з періодичністю раз на тиждень тематично змінювалися репродукції картин того чи іншого майстра пензля. Я вважаю себе непоганим знавцем світового живопису, для ознайомлення з яким використовувалося величезне (не побоюся цього слова) зібрання власної колекції репродукцій. Але окрім цього я завжди намагався широко представити художні твори живопису при вивченні того чи іншого періоду історії. Особливість впливу творів живопису на розвиток учнів в тому, що втілена в художній формі ідея викликає переживання, пробуджує емоції, активізує уяву. Все це в певній мірі розвиває інтелект дитини, адже, читаючи, вона бачить те, чого немає перед очима, а розглядаючи картину, відчуває рух, закладений в зображеннях художником. І хоч перед нею нерухомі об’єкти, це дозволяє їй мислити образами.

З початку роботи в Майській ЗСШ з 1 вересня 2013р. я зайнявся вивченням доступних мені матеріалів з історії села. Я був приємно здивований, коли дізнався про факт зв’язку історії села Майського з одним із полотен славетної Трет’яковки. Мова йде про широко відомий твір В.Сєрова «Ходоки у Леніна»(1950р.). Сєров разом з Д.Налбандяном та І.Бродським являють собою перші пензлі радянського мистецтва 30-50х р.р. ХХст. є його класиками.

Ця картина (див. додаток) дуже непогано оживлює уроки при вивченні у 10 класі теми: «Впровадження НЕПу в Україні та «Перехід до суцільної колективізації». (Конкретику її використання я освітлювати не буду, почасти від того, що натхнення не запротоколюєш).

При вивченні найдавнішого минулого краю, поруч з використанням ставших вже класичними творів живопису В.Васнєцова («Вождь» та інші, що прикрашають Історичний музей на Красній Площі у Москві), присвячених первісному ладу, застосовуються також фотоматеріали археологічних розкопок, які містяться в фондах Історичного музею ім..Д.Яворницького в Дніпропетровську.(Найдавніша стоянка кам’яного віку – приблизно 100-35 тис. років тому – в балці Круглик; біля села Зайцеве Синельниківського району). Предметом моєї особистої гордості є демонстрація світлин кам’яної сокири із нефріта, яка була знайдена під час розкопок сезону 1981 р. у Магдаліновському районі Дніпропетровської області. (Річ у тому, що її знайшов я із своїм приятелем Степаном Філіппюком і нащі прізвища стоять на етикетці під експонатом, який знаходиться на стенді археологічної кафедри Дніпропетровського університету).

Дніпропетровщина, як відомо, була найважливішою частиною Великої Скіфії, на території якої містилися легендарні Герри – утаємничене місце поховання скіфських царів, про яке повідомляв ще Геродот (трикутник Нікополь – Марганець – Орджонікідзе). Із живопису для вивчення цієї доби залучаються

твори відомих художників – баталістів Рубо, Самокіша, а також В.Васнєцова і

навіть одна маловідома картина М.Реріха («Побратими»). Що стосується

археологічних памяток , то вони широко представлені у фондах все того ж Дніпропетровського історичного музею ім.. Д.Яворницького. Оригінали і копії майже всіх знахідок розкопок обласного масштабу подані на його стендах (крім славетних знахідок 1864р. у кургані Чортомлик професора Забеліна, яка цілком перебуває у пітерському Ермітажі). Ну а пантеон кам’яних баб біля будинку Музею – чи не найбагатший на Україні.

За часів Київської Русі наша місцевість являла собою Дике Поле, і саме тому майже не розглядається, хоча знаменита битва 1185р. князя Ігоря відбулася на берегах річки Вовча, майже 80% якої тече саме по нашій області. Для вивчення цієї події притягається полотно В.Васнєцова: «Після битви Ігоря Святославовича з половцями».

І, нарешті, історія рідного краю за часів козацтва. Героїчна історія українського козацтва привертала увагу як сучасників, так і нащадків. До козацької тематики зверталися сотні (!!!) майстрів та аматорів, серед яких такі велетні як І.Ю.Рєпін, С.І.васильківський, В.Л.Боровіковський, А.І.Куінджі та інші, які створили образи козацьких ватажків, увіковічили на своїх полотнах драматичні події української історії.

Але тут важливо не перегнути палку. Велика кількість репродукцій може лише завадити сприйняттю матеріалу, перезавантажити учнів. Натомість одна – дві вдалі репродукції залишать в свідомості дітей помітніший слід. Крім того, міцному засвоєнню знань сприяє не стільки розповідь вчителя, скільки співбесіда з учнями. При цьому будую бесіду, застосовуючи систему логічних запитань до кожного окремого твору. Якщо це портрет – зосереджую увагу на психологізмі героя, якщо сюжетна картина – вимагаю композиційного розбору, адже композиція дозволяє читати зміст твору. (Прикладів запитань я наводити не буду – тут кожен вчитель індивідуале).

Окрім всього переліченого вище, чи не найдієвішим способом пробудження інтересу до історії рідного краю є участь в археологічних розкопках. Влітку 2000р. під час роботи в Вербуватівській школі, я домовився з керівниками Дніпропетровської археологічної експедиції А.Ромашко та З.Марїной, що при їхньому таборі в Вербському лісі упродовж тижня будуть знаходитися 3 наші намети, де проживатимемо я і 6 учнів. За невеличкий грошовий внесок у бюджетний кошик екскурсії нам дозволяли приймати найактивнішу участь в розкопках курганів ямної і зрубної культур. Настрій учнів просто зашкалював! Словами це не передати! Я впевнений, що саме такі заходи роблять учбовий процес творчим, змістовним і цікавим.