Україна, ненька моя! Графічний редактор.

Тема: Україна, ненька моя. Графічний редактор. Цілі: Навчальні:

• Формування умінь та навичок роботи з інструментами графічного редактора, його палітрою;

• Навчання передавати свої враження в малюнку;

Розвиваючі:

• Поглиблення знань учнів про символи нашої держави (гімн, герб, прапор, рослини – символи);

• Конкретизація знань про П.Г.Тичину на матеріалі його творів, розвиток та поглиблення любові до його віршів;

• Розвиток швидкості читання;

Виховні:

• Уточнення та розширення уявлень про велич і красу рідної Батьківщини ;

• Виховання високих патріотичних почуттів до рідної України, її історії та традицій, до рідної землі з її неосяжними просторами;

• Виховання любові до мистецтва;

• Виховання організованості, уважності, акуратності, старанності, наполегливості.

Форми організації навчальної діяльності:

• Бесіда;

• Розповідь;

• Самостійна робота;

• Практична робота;

• Робота з зошитом;

• Робота за картками;

• Індивідуальна і парна робота за комп'ютером;

• Міжпредметний зв’язок;

• Диференційований підхід;

• Фізкультхвилинка;

Обладнання та наочні посібники:

• Персональні комп’ютери;

• Програма “Графічний редактор”;

• Ілюстративний та дидактичний матеріал;

• Запис гімну України;

• Портрет та збірник віршів П.Г.Тичини;

• Пісня «Як же нам жити на рідній землі» (“За синєє небо, за жовте колосся боротися треба, щоб краще жилося, щоб щастя було.”), відео https://www.youtube.com/watch?v=QUB_GRHz5vE

• Кабінет прикрашений рушниками, плакатами, приказками та прислів’ями.

На столі паляниця та квіти (рослини – символи України).

Хід уроку

1. Слово вчителя.

Українці мають славну історію та традиції.... Мають вони й свою державу, а кожна держава має свої націо­нальні символи, які люди шанують і бережуть.

( Звучить запис гімну України. Всі встають.)

НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІМН України — це урочиста піс­ня, символ нашої державної єдності, яку більше століт­тя тому написали поет Павло Чубинський та компози­тор Михайло Вербицький. Слова гімну, які були надру­ковані вперше в 1863 році, так припали до серця всім українцям, що вони навіть приписували їх Тарасу Гри­горовичу Шевченку!... Переконаний, що цей гімн увійде й у ваші юні душі та закарбується в них назавжди.

Які ще символи нашої держави ви знаєте?

( Показує ЗОЛОТИЙ ТРИЗУБ ).

ЗОЛОТИЙ ТРИЗУБ на блакитному тлі як символ влади — дуже давній знак. Він використовувався ще за часів Київської Русі, зокрема на монетах київського кня­зя Володимира Великого, який жив більше тисячі років тому. Отже, нашому гербу — більше тисячі літ!

А тепер пофантазуємо, чому саме тризуб вважають гербом України? Мабуть, тому, що число «три» завжди вважалося числом казковим, чарівним. Пригадайте, лишень, народні казки, в яких зібрано мудрість народу за чимало століть його існування! Там ви знайдете й розповіді про трьох богатирів, про три бажання, які ви­конують чарівники, розповіді про три дороги, що лежать перед казковими героями, тощо. Оці всі речі й відбито в тризубі - гербі України.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРАПОР України . Який він?

Сядьте, будьте ласкаві, за комп’ютери та покажіть, який є прапор нашої держави?

1. Самостійна робота.

Малювання прапорця .

• ознайомлення учнів з кольорами — синім, жовтим і з простими геометричними

формами — прямокутником, квадра­том;

• розвиток навичо­к проведення горизонтальних, вер­тикальних і похилих ліній;

• удоско­налення вмінь малювання фарбами.

Робота із слабкими учнями.

Учитель пояснює, в якій послідовності це робити. Спочатку вертикальною лінією намічають зображення палички. Потім проводять верхню горизонтальну лінію полотнища. Порівню­ють ширину полотнища з його довжиною. Встановлюють, що нижня лінія прапорця проходить по середині висоти палички. Відмічають це на малюнку і проводять нижню горизонтальну лінію зображення полотнища.

Учитель запитує:

— Де провести четверту лінію в малюнку полотнища? Він бере указку, прикладає її до зображення як четверту лінію, але навмисне занадто близько до палички (зображення полотнища стає дуже коротким). Учні не погоджуються з учителем. Тоді він пере­міщує указку вправо так, що прапорець виходить дуже вузьким і довгим. Учні відразу помічають це. Учитель домовляється з ними, що він рухатиме указку вліво, а вони порівнюватимуть зображення по­лотнища з моделлю і скажуть йому, де зупинитися і провести четвер­ту лінію малюнка.

Намалювавши прапорець, учитель показує, як його розфарбувати . Для цього він вибирає фарбу на палітрі та інструмент “Заливка “ . Починаючи зверху, зафарбовує всю площину.

Треба правильно з’єднати лінії для зафарбовування. Чим більша крапка розриву, тим більший виро гід, що фарба виллється за межі прапорця.

Аналіз самостійної роботи.

А) Бесіда.

- Чому саме ці два кольори вибрано для нашого пра­пора?

- Які почуття, скажімо, викликає у вас жовтий ко­лір?

Нумо зосередьтеся... Так, правильно! Жовтий колір — це колір пшеничної ниви, колір хліба — зерна, що дарує життя всьому сущому на землі. Жовтий колір — це ще й колір жовтогарячого сонця, без лагідних проме­нів якого не дозрів би, не заколосився б життєдайний хліб.

- Ну, синій колір про що вам говорить?

Звичайно, це — колір ясного, чистого, мирного неба, де живе-розкошує, приносячи радість усім, жовтогаряче сонце! А невже без живлющої матері-води визрів би й заколосився б хліб? От вам ще один синій колір — колір цариці води.

Одним словом, колір жовтий — колір хліба, життя, а колір синій — це колір неба, колір миру. Тому, ма­буть, народ України й вибрав поєднання цих двох ко­льорів для свого національного прапора.

Б) Перегляд кліпу.

Звучить пісня “За синєє море, за жовтеє поле …”

В) Висновок.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРАПОР України — синьо-жовтий (жовто-блакитний). Він теж має досить давнє походжен­ня. Поєднання цих двох кольорів трапляється на гербах і прапорах нашого славного народу не лише за часів ко­зацької вольниці, а набагато раніше — за княжої доби української держави.

Герб, прапор, гімн —три основні символи України.

1. Фізкультхвилинка.

У руках учнів рослини – символи ( калина, верба, тополя, вишня , барвінок, чорнобривці, соняшник, мальви) . Руки піднімають вгору.

Гей, у лузі рослина, гей, гей, похилилася . (Учні нахиляють руки вліво , вправо).

Чогось наша славна Україна, гей, гей, засмутилася. (Учні опускають руки вниз, присідаючи).

А ми тую червону калину, гей, гей, та піднімемо! (Учні підіймаються , зводячи руки догори).

Аналіз рослин , з якими виконувались вправи.

РОСЛИНИ — СИМВОЛИ УКРАЇНИ

Вчитель: Майже в усіх народів є улюблені рослини — символи : у канадців — клен, у росіян — берізка; а в нас верба й калина. Правду каже ' прислів'я: «Без верби й калини нема України». Взагалі, в українського народу є багато рослин, які в особливій пошані, і вони обов'язкові біля хати кожної дбайливої господині.

Не можна уявити собі двору на Україні, де б не ріс кущ калини; обо­в'язково садили вербу, тополю, вишню і, звичайно, прикрашали хатинку квітами: барвінком, чорнобривцями, соняшниками, мальвами.

Калина — це символ рідної землі, отчого краю, батьківської хати.

Учень 1.

Гей, у лузі червона калина, гей, гей, похилилася .

Чогось наша славна Україна, гей, гей, засмутилася.

А ми тую червону калину, гей, гей, та піднімемо!

Учень 2.

У калини китиці червоні,

У калини білі-білі квіти,

Я тримаю гілочку червону,

А здається — усміх України.

• Символом чого виступає у нас калина?

В українській творчості калина символізує мужність і незламність духу в боротьбі за незалежність рідного краю, благородний порив вибо­рювати, відстоювати свободу і гідність людську.

ВЧИТЕЛЬ: Верба... Гляньте на неї ранньої весни, коли ще всі дерева стоять голі. А вона вже вкрита ніжними, молоденькими листочками. А через кілька днів вже зацвіте запашним жовтим цвітом .

Красуня-верба — корисна рослина, недарма народ здавна оспіву­вав вербу, ввів і в легенди, казки.

Учень 3.

Вербова гілка у мене на столі,

Як символ сонця і тепла,

Ще схованих в імлі,

Як знак зеленої весни,

Котра ще вдалині.

Як знак, що щастя сад рясний

Даровано мені.

Вербова гілка на столі

У мене розцвіла...

Прилинуть, серце, журавлі,

А в них на кожному крилі

Дар сонця і тепла.

- Верба — то символ України. Тож не зміг розлучитися з нею Великий Кобзар і привіз із собою на заслання вербову гілочку, з якої розрослося велике дерево, назване вербою Тараса.

Учень 4.

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилі підійма.

Між ярами, над ставами

Верби зеленіють...

І досі сниться: під горою

Між вербами та над водою

Біленька хаточка...

ВЧИТЕЛЬ. Отже, верба була священною для наших предків, свя­щенною вона повинна залишитися для нас.

ВЧИТЕЛЬ: Вишня. Вишневий сад супроводжує наші оселі хтозна й відколи, немов на нашій отчій землі і батьківщина цього чудового дерева.

У творчості Т. Шевченка образ вишні утвердився як символ України:

Учень 5.

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть ,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері: вечерять ждуть...

ВЧИТЕЛЬ: Отже, вишневе деревце, вишневий сад користуються любов'ю і великою пошаною. Найцінніші і найкращі слова присвячено їм. Образ вишні віднесено до символу України. «Любіть свою вишневу Украї­ну, — закликає В. Сосюра.

Учень 6.

Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, і трави, і води,

в годину щасливу, і в радості мить,

любіть у годину негоди!...

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов'їну.

ВЧИТЕЛЬ: Тополя — символ рідної землі, символ дівочої вірності, краси.

Учень 7.

Тополі на волі

Стоять собі, мов сторожа,

Розмовляють з полем,

І все то те, вся країна

Повита красою...

Неначе диво.

А кругом

Широколистії тополі...

ВЧИТЕЛЬ: Барвінок. Україну можна назвати барвінковим краєм. Прекрасна осяйна ця рослина. Квітневої пори на коротких прямостоячих пагонах розкриваються ніжні, кольору небесної блакиті, п'ятипелюсткові квіти — це цвіте барвінок.

Барвінок має багато символів: символізує віру в свої си­ли, всепереможність природи, символ кохання, вірної і взаємної любові, краси, пам'яті.

Учень 8.

Недавно ще гула метелиця,

Іще лежить в низинах сніг,

А вже барвінку листя стелиться.

Зеленим килимом до ніг.

ВЧИТЕЛЬ: Чорнобривці. Немає України без білої хати і чорнобрив­ців, які милують материнське око до сивих морозів.

Учень 9.

Чорнобривців насіяла мати

У моїм світанковім краю

І навчила співанки співати

Про надію квітучу мою.

Як на ті чорнобривці погляну,

Бачу матір стареньку.

Бачу руки твої, моя мамо,

Твою ласку я чую, рідненька.

ВЧИТЕЛЬ: Соняшник. «На сонечко я схожий і сонечко люблю, до нього повертаю голівоньку свою.

Соняшник упевнено і надійно увійшов у природний довкіл нашого краю. Золотоголова квітка на високому стеблі так і світиться, так і виграє повсюдно, обертаючись за рухом сонця, тягнучись до нього.

.

ВЧИТЕЛЬ: Мальви. У кожного народу є свої улюблені квіти. З давніх-давен народною квіткою на Україні була рожа рожева, або мальва.

Жила дівчина Меланія, красива і розумна. Одного разу . вороги вбили її батька і матір. Мальва вбила одного напасника, а сама втекла в ліс. Та одного разу підстерегли її вороги і порубали на дрібні шматки. Тіло порозкидали, а на тому місці виросли мальви, мальва стала символом України, яка віками боролася за своє визволення і нарешті здобула свою незалежність.

1. Практична робота за картками.

Вчитель роздає учням картки з віршами П.Г.Тичини .

Завдання :

По віршу намалювати, яка багата наша рідна земля, які неосяжні її простори.

1. Підсумок уроку.

Учні читають вірші, вчитель аналізує малюнки на ПК, задає питання:

• Хто якими інструментами користувався?

На дошці виставляються картки з цими інструментами.

• Так які можливості графічного редактору, з яким ми познайомились?

Вчитель ще раз аналізує малюнки, запитуючи:

• Хто автор цього вірша?

• А у тебе?

• А хто написав твій вірш?

( П.Г.Тичина )

Вчитель.

Вірші Павла Григоровича Тичини часто порівнюють з музикою. Вони й справді звучать, як музика. Уважно прислухайся і почуєш шум гаїв, жебоніння струмка, подих вітерцю…

Багато у творах Тичини світла та барв. Його поезія музична, але й живописна.

Поет ніби вимальовує кожне слово, беручи на пензлик то золотисту ,то небесно – блакитну ,то сонячно – весняну, то казково – осінню фарбу.

А ще у поезії Тичини живуть глибокі почуття. Це і радість, яку дає поетові лісова квітка чи польовий колосок, і захоплення зайчиком, коли він розтуляє очі ромашкам. Це й осінній смуток , коли все навколо засинає і останні пожовклі листочки опадають з дерев. Це й почуття любові до тієї краси, що нас оточує.

А красою для Павла Тичини є земля і небо, метелик і пташка, трава й дерево, рідний край і та мова , яка робить людину поетом. Я впевнена, що ви любите свою рідну мову так , як любив її Павло Григорович, і що вона завжди звучатиме для вас ,як музика, буятиме усіма барвами життя, яке у вас попереду.

1. Домашнє завдання.

Відвідати бібліотеку, познайомитися з творами П.Г.Тичини, вивчити один із його творів.

Вивчити гімн України.

.

5