Роль інтерактивних технологій на уроках інформатики щодо розвитку етичного виховання учнів

Ківшар С.М.

вчитель інформатики

НВК «Школа – гімназія №3»

Куп’янського відділу освіти, Куп’янської міської ради

РОЛЬ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

НА УРОКАХ ІНФОРМАТИКИ

ЩОДО РОЗВИТКУ ЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ

У статті досліджено сутність та особливості процесу розвитку етичного виховання учнів середньої ланки; визначено роль інтерактивних технологій у розвитку етичного виховання учнів; виявлена ефективність використання інтерактивних технологій на уроках інформатики, спрямованих на розвиток етичного виховання учнів в ході їх апробації на практиці. Була проведена дослідно-практична робота по виявленню ефективності використання інтерактивних технологій у розвитку етичного виховання школярів.

Ключові слова: інтерактивні технології, етичне виховання, інформатика, учні, уроки

В статье изучены сущность и особенности процесса развития этического воспитания учащихся среднего звена; определена роль интерактивных технологий в развитии этического воспитания учащихся; выявлена эффективность использования интерактивных технологий на уроках информатики, направленных на развитие этического воспитания учащихся в ходе их апробации на практике. Была проведена опытно-практическая работа по выявлению эффективности использования интерактивных технологий в развитии этического воспитания школьников.

Ключевые слова: интерактивные технологии, этическое воспитание, информатика, учащиеся, уроки

In article are studied essence and features of development of ethical education of pupils of an average part; the role of interactive technologies in development of ethical education of pupils is certain; efficiency of use of interactive technologies at the lessons of computer science directed on development of ethical education of pupils during their approbation on a practice is revealed. Skilled-practical job on revealing efficiency of use of interactive technologies in development of ethical education of schoolboys has been spent.

Keywords: interactive technologies, ethical education, computer science, pupils, lessons

В епоху глобальних інформаційних комп’ютерних технологій знання, вміння і навички, пов’язані з обробкою інформації, грамотним і своєчасним використанням персонального комп’ютера, набувають все більшу важливість для сучасної людини. Однак не слід забувати і про виховання учнів, в тому числі і етичне, оскільки моральні хвороби суспільства негативно діють на всі сторони людського життя, в першу чергу, на дітей і молодь.

Формування життєвих, етичних цінностей, творчої активності необхідно починати в молодшому шкільному віці та вести системно. Але практика показує, що виникають труднощі інтеграції етичного виховання в ряді дисциплін, у тому числі й в дисципліни «Інформатика», оскільки така організація навчання вимагає від вчителя багато сил і вирішення непростих завдань: зробити уроки цікавими та донести матеріал до учнів так, щоб відсоток засвоєння був найбільшим. Одним з таких непростих рішень завдань може стати використання інтерактивних технологій при навчанні інформатики школярів [7].

На думку таких спеціалістів, як А. Р. Шмельова, С. А. Шапкина,
М. П. Лапчик, Р. Р. Камалова та інші, інтерактивні технології служать засобом для розвитку дитини, для формування у неї якісно нових практичних знань і умінь [6].

Дискусії про морально-етичне виховання учнів освітніх шкіл, широко охопили науково-педагогічну громадськість, практично не торкнулися рішення цієї проблеми з позиції можливостей сучасних інтерактивних технологій. Звідси випливають такі протиріччя: з одного боку, інтерактивні технології мають істотний потенціал у галузі етичного виховання школярів, з іншого — цей потенціал не реалізований у силу нерозробленості в педагогічній науці проблеми етичного виховання учнів засобами комп’ютерних технологій.

Мета дослідження — виявити вплив інтерактивних технологій [4, 5] у розвитку етичного виховання учнів середньої ланки на уроках інформатики.

У роботі:

1) вивчено сутність та особливості процесу розвитку етичного виховання учнів середньої ланки;

2) визначена роль інтерактивних технологій у розвитку етичного виховання учнів;

3) виявлено ефективність використання інтерактивних технологій на уроках інформатики, спрямованих на розвиток етичного виховання учнів в ході їх апробації на практиці.

В останні роки зросла увага до проблем теорії і практики етичного виховання школярів як найважливішого засобу формування відношення до дійсності, засобу морального і розумового виховання, тобто як засобу формування всесторонньо розвиненої, духовно багатої особистості. Зазначена проблема розроблена достатньо повно в працях вітчизняних і зарубіжних педагогів і психологів.

Етичне виховання – цілеспрямоване формування моральної свідомості, розвиток моральних почуттів і вироблення навичок і звичок моральної поведінки [3]. А. Швейцер дає наступне визначення: «Етика – галузь діяльності людини, спрямована на внутрішнє самовдосконалення особистості». Етика – наука про життя людини, що увібрала в себе історичний досвід моральних засад життєдіяльності та культури людини [8].

Етичне виховання – двосторонній процес. Він полягає у впливі вихователів на вихованців і в їх діях у відповідь, тобто засвоєння ними моральних понять, переживання свого ставлення до морального і аморального у вчинках та поведінці. Моральні поняття стають керівництвом до дії тільки тоді, коли вони не просто завчені, а глибоко осмислені та перетворені в моральні переконання. Наявність таких переконань і стійких звичок моральної поведінки свідчить про вихованість людини в моральному відношенні, його моральної зрілості.

Моральне виховання в школі повинно бути орієнтоване на вимоги нашого життя не тільки в сьогоденні, але і в майбутньому. Важливим розділом є виховання морально-вольових рис характеру: чесності і правдивості, моральної чистоти, простоти і скромність у громадському й особистому житті, поваги до старших.

Інтерактивні технології – це сукупність знань про способи та засоби роботи з інформаційними ресурсами й спосіб збору, обробки, передачі інформації для отримання нових відомостей про досліджувані об’єкти [1].

Інтерактивна технологія – це педагогічна технологія, яка використовує спеціальні способи, програмні та технічні засоби (кіно-, аудіо - й відеозасоби, комп’ютери) для роботи з інформацією [2].

Нами була проведена дослідно-практична робота по виявленню ефективності використання інтерактивних технологій у розвитку етичного виховання школярів. Спочатку була проведена первинна діагностика рівня сформованості етичного виховання учнів середньої ланки. Потім апробований комплекс уроків з інформатики, спрямований на розвиток етичного виховання. Після цього виконана повторна діагностика та виявлено ефективність використання інтерактивних технологій для розвитку етичного виховання учнів на уроках інформатики.

Дослідно-практична робота була нами проведена в 9-му класі
НВК «Школа-гімназія №3» м. Куп’янська, Харківської області. Зі слів класного керівника, сім’ї, в яких виховуються діти, благополучні. Учні дисципліновані, на прохання і вимоги класного керівника реагують спокійно та виконують їх з відповідальністю, але буває, що деякі учні ігнорують пред’явлені до них вимоги. У школярів розвинена колективна творча діяльність, яка є ефективним засобом етичного виховання.

Як вчитель, можу стверджувати, що на уроках інформатики учні уважно слухають, виконують різні завдання. У колективі дуже помітна взаємодопомога, вона виражається як у колективних, так і в парних роботах. Рівень успішності по всій навчальній програмі середній.

Для виявлення рівня сформованості етичного виховання нами була проведена первинна діагностика за методикою А. І. Шемшуріної [9]. Метою методики є визначення рівня та якості сформованості етичного виховання учнів.

Діагностика складається з трьох методик, оскільки етичне виховання розглядається як складне багатокомпонентне утворення, що поєднує в собі моральну самооцінку, етику поведінки і моральну мотивацію.

Моральна самооцінка (методика № 1) містить 10 висловлювань. Кожне висловлювання оцінюється від 1 до 4 балів у залежності від ступеня узгодження. Дана методика дозволяє визначити, як людина сама оцінює свою вихованість.

Діагностика етики поведінки (методика № 2) складається з незакінчених пропозицій, які описують різні ситуації. Учням пропонується дописати їх з урахуванням особистої реальної поведінки в школі чи вдома. Методика дозволяє оцінити поведінку людини в різних конфліктних ситуаціях.

Діагностика моральної мотивації (методика № 3) складається із запитань, ситуацій і готових відповідей. Учневі необхідно вибрати одну із запропонованих відповідей, яка найбільш вірно описує його передбачуване поводження в даній ситуації. За результатами методики можна говорити про спрямованості моральної мотивації людини: на себе, на інших або людина дотримується принципу невтручання в справи інших.

Діагностика рівня сформованості етичного виховання учнів 9-го класу була організована на позакласному заході. Кожному учневі були роздані запитання.

Аналіз результатів рівня моральної самооцінки показав, що в учнів, респондентів дослідження переважає середній рівень. Згідно з результатами тестування більше 50% класу можна вважати вихованими людьми, оскільки вони знають, як правильно себе вести в різних конфліктних ситуаціях, а також у ситуаціях, коли потрібна допомога іншій людині, і вважають, що вони так і роблять. Але респонденти нашого дослідження зазначають, що не завжди чинять так, як того вимагають моральні правила.

При розгляді результатів тестування чинника моральної мотивації можна відзначити, що 12,5 % мають високий рівень моральної мотивації, тому у цих учнів моральна мотивація спрямована на інших, вони готові допомогти людині, яка перебуває в складній ситуації. У 62,5 % моральна мотивація спрямована і на інших і на себе, тобто не у всіх випадках ці діти готові надати допомогу іншій людині, дотримуються принципу невтручання в справи інших людей. А решта 25 % мають низьку моральну мотивацію, тобто вони не вважають необхідним допомагати іншим людям. На учнів, які мають низьку моральну мотивацію, слід звернути особливу увагу, так як вони вимагають додаткової виховної та психокорекційної роботи.

За результатами проведеного дослідження можна зробити висновок про середній рівень вихованості учнів і запланувати виховні та психокорекційні заходи з дітьми, які мають низькі показники за результатами дослідження.

Результати первинної діагностики збігаються з описом учнів вчителями, які працюють у даному класі та їх класним керівника.

На другому етапі були проведені уроки за темами: «Текстовий редактор. Його призначення, основні функції», «Електронна пошта», «Пошук інформації в Інтернеті. Електронна комерція в Інтернеті», «Етика спілкування в Інтернеті». Після проведення серій уроків, спрямованих на розвиток етичного виховання учнів, за тією ж методикою, що й при первинному обстеженні, була проведена повторна діагностика.

Порівнюючи результати первинної та повторної діагностики (малюнок), можна зробити висновок, що високий рівень вихованості учнів підвищився з 12,5 % до 37,5 %, середній рівень залишився таким же за рахунок того, що низький рівень зник.

Порівняльний аналіз первинної та повторної діагностики учнів 9-го класу, НВК «Школа-гімназія №3» м. Куп’янська, Харківської області.

Висновки. В продовж проведеної роботи, нами були розроблені уроки з інформатики та виконана дослідно-практична робота на базі 9-го класу,
НВК «Школа-гімназія №3» м. Куп’янська, Харківської області. Порівняльний аналіз результатів первинної та повторної діагностики свідчить про ефективність використання інтерактивних технологій на уроках інформатики середньої ланки з метою етичного виховання учнів.

Література:

1. Агапова Р. О. О трех поколениях компьютерных технологий обучения в школе / Р. К. Агапова// Информатика и образование. – 2008. – № 2. – С. 23.

2. Браже Т.Г. Интеграция предметов в современной школе / Т.Г. Браже // Литература в школе. – 2009. – № 5. – С. 150.

3. Выготский Л.С. Педагогическая психология / Л.С. Выготский – М.: Педагогика-Пресс, 2008. – 526 с.

4. Карасева Л.М., Дорофеев А.В. Моделирование учебной деятельности как условие формирования информационной компетентности студентов технического вуза // Фундаментальные исследования. – 2014. – № 8-3. – С. 717–721.

5. Карасева Л.М., Дорофеев А.В. Организационно-педагогические условия формирования информационной компетентности студента вуза // Актуальные проблемы математического образования в школе и вузе: Сб. науч. трудов. − Стерлитамак: Стерлитамакский филиал БашГУ, 2014. −
С. 79−86.

6. Котикова О.П. Этическое воспитание школьников / О. П. Котикова. – М.: Академия, 2007. – 123 с.

7. Монахов В.М. Концепция создания и внедрения новой информационной технологиитобучения. Проектирование новых информационных технологий обучения / В. М. Монахов. – М.: Просвещение, 2008. – 123 с.

8. Полат Е.С. Новые педагогические и информационные технологии в системе школьного образования / Е. С. Полат. – М.: АСНДЕМА, 2007. – 218 с.

9. Шемшурина А.И. Нравственное воспитание школьников (методические рекомендации) / А.И. Шемшурина // Этическое воспитание. – 2008. – № 5. – С. 5–40.

Молодан В.С.

вчитель початкових класів

НВК «Школа – гімназія №3»

Куп’янського відділу освіти, Куп’янської міської ради

ФОРМУВАННЯ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

ЦІННІСНОГО ВІДНОШЕННЯ ДО СІМ’Ї

У статті розглядається такий аспект морального розвитку особистості учнів, як ціннісне ставлення до сім’ї. Розкрита значимість цінності сім’ї з точки зору прояви її через особистісне ставлення до неї, а також можливості вибору сімейних пріоритетів як соціальних норм сімейного життя. Актуалізація проблеми пов’язана з формуванням орієнтації на сімейні цінності, що є важливою частиною морального становлення особистості школяра. У статті аналізуються можливості сімейного виховання, продуктивність якого безпосередньо залежить від того, які життєві цінності будуть трансформуватися у свідомості дитини. В статті показано, яку структуру має ціннісне ставлення молодшого школяра до сім’ї. В контексті цього розкривається значущість особистісного сенсу ціннісного ставлення молодших школярів до сім’ї. У зв’язку з цим робиться висновок про те, що вчителі не просто здійснюють виховання дітей, але також і педагогічне управління сімейним вихованням, погоджуючи його зі своєю виховною діяльністю.

Ключові слова: сімейні цінності, сімейні традиції, цінність сім’ї, ціннісне ставлення до сім’ї, виховний потенціал, моральні установки, молодший школяр, сімейна культура.

Радикальні зміни в сучасному суспільстві часто викликають розпад звичного укладу життя, що веде до соціальної нестабільності та перегляду колишніх норм та ідеалів. Відсутність здатності вибирати справжні ідеали призводить, як наслідок, до ціннісної дезорієнтації дітей і підлітків, які обирають собі в якості життєвих орієнтирів уявні цінності. На цьому тлі моральний розвиток особистості учнів стає найважливішою складовою шкільної освіти. Це особливо стосується сімейних цінностей, трансформація яких актуалізувалася в 90-ті роки XX століття, а їх еволюція обумовлена зміною світоглядних доктрин. Одночасно сім’я завжди виступала реальним носієм цінностей, що зберігають і зміцнюють різні світоглядні установки, які базуються на системі цінностей.

У зв’язку з цим на порядок денний виходить в якості пріоритетної освітня мета виховання ціннісного ставлення школярів до освіти й праці, природи й життя, людини та людства і, нарешті, до Батьківщини та сім’ї. Реалізація даної задачі дозволила б сформувати в учнів найважливіші базові цінності, позначені при цьому в державному освітньому стандарті загальної освіти. Наприклад, в Концепції духовно-морального виховання особистості громадянина України йдеться про те, що моральний розвиток особистості слід здійснювати як процес соціалізації в ході послідовного розширення й зміцнення ціннісно-смислової сфери особистості на основі традиційних моральних норм і моральних ідеалів [1, с. 8].

Споконвіку сім’я виступала найважливішим джерелом критеріїв оцінки, що лежать в основі ціннісних уявлень людини, забезпечуючи, тим самим, відтворення суспільно значимих цінностей. Слід зазначити, що до дослідження сімейних цінностей зверталися багато вітчизняних вчених (О. В. Волжина,
Р. А. Горбова, О. Н. Шличкова, В. О. Кон та ін).

У дослідженні даної теми особливе значення для нас має освітній аспект, оскільки дозволяє розглядати сімейні цінності як суспільне явище. Це пов’язано з тим, що ціннісна система сім’ї як інституту володіє виховним потенціалом щодо впливу на дітей у плані їх особистісного розвитку, а також з тим, що в умовах можливих змін у суспільстві саме наявність стійкої системи цінностей в сім’ї дозволяє протистояти негативним впливам ззовні. Цю тезу й береться за основу при розробці державної політики підтримки сім’ї у питаннях виховання молодого покоління. Оскільки сім’я не просто акумулює в собі цінності, придбані попередніми поколіннями, але й здатна сама виробляти їх, що є, на думку дослідника А. А. Магомедова, продуктами життєдіяльності сім’ї, і суспільства в цілому, являють собою вчинки людей, їх моральні норми та принципи, ідеали, поняття добра та щастя [4, с. 15-16]. Тому цінність сім’ї проявляється через особистісне ставлення до неї, надаючи кожному індивідуальний вибір її цінностей, що говорить про можливості вибору сімейних пріоритетів як соціальної норми сімейного життя. А звідси, як вважає О. В. Волжина, «цінність сім’ї на рівні ідеальної реальності буде зіставлятися з її соціальною значущістю» [2, с.38].

Виходячи з цього, ціннісне ставлення до сім’ї можна представити у вигляді інтегральної властивості особистості, що включає в себе єдність таких аспектів, як: розуміння, емоції, мотиви, переконання та діяльність. Це, в кінцевому рахунку, повинно привести до:

• розуміння індивідом причетності сім’ї та роду;

• усвідомлення ним важливості любові та взаємоповаги, дружби та вірності з точки зору основи сім’ї;

• активній участі у житті своєї сім’ї;

• розуміння цінності сім’ї та шлюбу;

• прояву відповідальності у сімейних відносинах;

• усвідомлення мотивації до виконання будь-яких обов’язків і т. д.

Ось чому орієнтація на сімейні цінності на сьогодні є важливою частиною морального становлення особистості школяра, до чого закликають й матеріали стандартів, що регламентують в нормативних документах організацію освітнього процесу у середній школі, роблячи акцент на такі положення, як прийняття цінностей сім’ї, її моральних засад, відповідальність перед сім’єю.

При вивченні питання про ціннісне ставлення молодших школярів до сім’ї важливо ще раз відзначити, що в процесі розвитку школяра даного віку сімейні цінності вважаються базовим освітнім компонентом, оскільки в сім’ї закладаються основи формування моральних засад дитини, збереження її психічного здоров’я та появи у неї особистісної «Я-концепції». Від того, які інтереси й цінності стоять перед старшими представниками даної родини, найчастіше й залежить, як будуть розвиватися діти та якими вони виростуть. Оскільки дитина дуже чуйно реагує на поведінку дорослих і швидко засвоює все, що відбувається в житті сім’ї, то саме це часто стає джерелом її соціальної поведінки і, по суті, підготовки до життя. До цього додамо, що структура сім’ї, закріплена звичаями та традиціями, об’єднана системою відносин між старшими й молодшими, створюючи тим самим психологічний клімат сім’ї, де дитина вчиться сприймати світ і оточуючих людей, отримує навички спілкування та досвід спільного життя. Тому так важливо, наскільки пріоритетні в цій сім’ї цінності, пов’язані з причетністю до свого роду, шанобливим ставленням до батьків та сімейних реліквій, любов’ю та толерантним ставленням до своїх ближніх, а також, наскільки в цій сім’ї захищені найменші та літні члени родини.

Як відомо, особистий досвід кожної дитини завжди по-своєму унікальний; і цей досвід не просто з кожним разом ускладнюється та множиться, він ще й інтегрується дитиною, коли їй доводиться ті чи інші події інтерпретувати та заломлювати через себе. На цьому й бажано, як нам представляється, вибудовувати сімейне виховання, продуктивність якого безпосередньо залежить від того, які життєві цінності переважають в сім’ї, і як вони будуть трансформуватися у свідомості дитини. У зв’язку з цим завжди треба розуміти, що становлення ціннісних відносин молодших школярів до сім’ї починається з раннього віку та безпосередньо пов’язане з особистісним самовизначенням підростаючої дитини.

Як вважає дослідник В. А. Отрут, ціннісне відношення молодшого школяра до сім’ї може мати наступну структуру:

• молодші школярі сприймають сімейно-побутові традиції як елементарне встановлення відносин до традиційних сімейних цінностей;

• молодші школярі усвідомлюють ціннісні відносини через такі компоненти, як: емоційний (оціночний), когнітивний (розумовий) і поведінковий;

• молодші школярі сприймають сімейні традиції як цінності культури;

• поєднання в молодшого школяра інтересів і потреб з ціннісними орієнтаціями сприяє регулювання його поведінки [5].

З цієї точки зору дослідник В. А. Василенко вважає, що процес засвоєння сімейних цінностей у молодших школярів проходить три фази: спочатку дитина емоційно сприймає все, що відбувається в його родині; потім він починає усвідомлювати особисту причетність до світу його сім’ї; далі ціннісне ставлення до сім’ї він співвідносить з іншими цінностями на рівні особистісної значущості [1, с.17].

Більш того, вникаючи в сімейні традиції та підтримуючи їх, молодший школяр вчиться розуміти цінність сім’ї, бережно ставитися до неї та пишатися нею. І, як показує життя, родина – це ще й найважливіша школа моральності її членів; саме тут діти роблять перші кроки на шляху до морального становлення особистості. Якщо, наприклад, активна громадська спрямованість діяльності батьків знаходить відображення в образі життя сім’ї, то у них виростають ідейно переконані діти.

Таким чином, в ціннісних відносинах молодших школярів до сім’ї лежить глибинний особистісний сенс; і стійкість цього ціннісного відношення може бути обумовлено також досвідченою діяльністю вчителів.

Процес виховання ціннісного ставлення до сім’ї у молодших школярів в умовах школи стане результативнішим, якщо в навчальну діяльність включати позакласні заняття, пов’язані з тематикою сім’ї; якщо на ділі, а не формально, здійснювати систематичну взаємодію вчителів з батьками; якщо використовувати такі форми, як спільні батьківські-учнівські збори, святкові та спортивні заходи, зустрічі з відомими людьми похилого віку і т. д. Щоб початкова школа у виховному відношенні так само, як і сім’я, стала берегинею сімейного вогнища, вчителям необхідно бути довіреними та надійними суб’єктами, погоджуючи свою виховну діяльність з сімейним вихованням, яке батьки дають своїм дітям [3, c.15].

Аналіз сутнісно-змістовної характеристики таких понять, як «цінності сім’ї», «ціннісні відносини» і «ціннісне ставлення до сім’ї», представлених у психолого-педагогічній літературі, привів нас до висновку, що поняття «формування у молодших школярів ціннісного ставлення до сім’ї» являє собою процес виховання у дітей молодшого шкільного віку ставлення до сім’ї як до вищої цінності шляхом долучення їх до базових загальнолюдських цінностей, духовних і сімейних традицій на основі розвитку здатності до соціально орієнтованої діяльності в рамках моральних установок і моральних норм, пов’язаних з прийнятими в суспільстві уявленнями про добро і зло, належному і неприпустимому; зміцнення установки на шанобливе ставлення до батьків і усвідомлене дбайливе ставлення до старших і молодших, а також знайомства з культурно-історичними та етнічними традиціями національної сім’ї з тим, щоб молодші школярі відчували зв’язок зі своїм народом, країною, розуміли і поважали її культурні цінності, реалізуючи тим самим ціннісні орієнтації у своїй діяльності та поведінці, закріплення яких у подальшому призвели б статус якості особистості.

Однією з основних цілей модернізації навчання та виховання в українській освіті є формування самостійної та творчої особистості, яка починається ще з раннього дитинства. У державному освітньому стандарті початкової загальної освіти саме в цьому контексті й сформульована головна мета морального розвитку та виховання особистості молодшого школяра, яка полягає, зокрема, в становленні таких особистісних характеристик молодшого школяра, як любов до своєї сім’ї, своєї великої і малої Батьківщини і свого народу; готовність до самостійних дій і відповідальність за свої вчинки перед сім’єю та суспільством і т. д.

Тут важливо підкреслити, що педагогічно грамотне здійснення наступності в системі «сім’я – дитячий садок – школа» залежить від продуктивної взаємодії і взаєморозуміння між педагогом та батьками дитини. Школа в цьому питанні є сьогодні найважливішим соціальним інститутом, де не просто здійснюється виховання дітей, але також і педагогічне управління сімейним вихованням. Саме тут повинна вестись підготовка до життя молодого покоління для розвитку у дітей індивідуальності, здібностей, ціннісних орієнтацій та ідеалів. Тільки єдність виховної діяльності сім’ї і школи може по-справжньому відповідати сучасним вимогам, що пред’являються до освітніх установ, включає серед інших наукову обґрунтованість та постійний творчий пошук у справі сімейного виховання. Для цього необхідний облік виховного потенціалу соціального проектування у формуванні у молодших школярів ціннісного ставлення до сім’ї.

Висновок. Таким чином, змістовна сторона спрямованості молодшого школяра по відношенню до навколишнього світу та інших людей, до родини, де він живе, і самому собі, представляє, по суті, серцевину мотивації життєвої активності та основу майбутньої життєвої концепції в питаннях сім’ї та шлюбу. Головне, щоб дитина розуміла неминущу цінність сім’ї і для свого власного розвитку, куди входить і її родинна культура, тобто розуміння і прийняття безумовної цінності сім’ї як першооснови приналежності до свого народу; шанування батьків і турбота про старших і молодших; дбайливе ставлення до всіх членів своєї сім’ї; збереження національних і культурних традицій сім’ї і т. д.

Література:

1. Василенко В.А. Ценность и ценностное отношение. – М.; Л.: Наука, 1966. – 244 с.

2. Волжина О.И. Аксиологическая концепция семьи // Мир образования – образование в мире. Научно-методический журнал. – 2001. – № 4. – С. 29-47.

3. Коган М.С. Воспитательная работа: дети – учителя – родители: методическое пособие. – Новосибирск: Сиб. универ. изд-во, 1999. – 54 с.

4. Магомедов А. А. Семья на Северном Кавказе. – Ставрополь: Изд-во СГУ, 1999. – 155 с.

5. Ядов В.А. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности. – Л.: Наука, 1979. – 217 с.