ЕГХ Київської області

Економіко-географічна характеристика Київської області

План

• 1.Географічне положення
• 2. природні умови й ресурси
• 3. Населення
• 4. Господарство

Географічне положення київської області

• .  Київська область утворена 27.ІІ.1932 р. Розташована на півночі України, в басейні середньої течії Дніпра, головним чином на Правобережжі. . В області 25 районів, 25 міст, в тому числі обласного підпорядкування, 29 селищ міського типу, 1194 населених пунктів.

• На сході межує з Чернігівською і Полтавською, на південному-сході та сході — з Черкаською, на південному-заході — з Вінницькою, на заході — з Житомирською областями, на півночі — з  Гомельською областю Білорусі.

• Київська область не має виходів

до моря, але Найважливіша

водна артерія області — Дніпро

(довжина його в межах

області — 246 км)

• Я вважаю, що оцінка економіко- географічного положення Київської області дуже гарна. Тому, що Київська область- важливий центр наукових досліджень, освіти й культури. Тут функціонують Президія Національної академії наук України,значна кількість науково- дослідних інститутів.

Природні умови й ресурси

•   Поверхня області — горбиста рівнина із загальним нахилом

до долини Дніпра. За характером рельєфу ділиться на три

частини. Північна частина зайнята Поліською низовиною

(вис. до 198 м). Лівобережжя займає Придніпровська

низовина з розвиненими

річковими долинами.

Південно-західна частина

зайнята Придні­провською

височиною — найбільш

розчленованою і припіднятою

частиною області з

абсолютними висотами

до 273 м.

• Клімат - помірно континентальний,. Середня

температура січня - -6 ° С, липня + 19 ° С. Річна

кількість опадів - 570-610 мм. Помірно континентальний,

м’який, з достатнім зволоженням.

Тривалість вегетаційного періоду

198-204 дні. Сума активних

температур поступово збільшується

з Півночі на Південь від 2480 до 2700°.

  За рік на території області випадає

500-600 мм опадів, головним чиномвлітку.

• Вся територія області належить до басейну Дніпра, що є

найважливішою в

одною артерією області.

У межах області Дніпро тече

протягом 246 км і має наступні

найбільші притоки:

Прип'ять (з притокою Уж,

або Уша), Тетерів, Ірпінь,

Стугна, Рось (праві), Десна, Трубіж,

Супій (ліві). Рось і Супій впадають в

Дніпро за межами області.

У загальній складності в області

налічується 177 річок.

•   На півночі поширені дерново-підзолисті, в

долинах рік — дерново-глеєві,

лучні й болотні грунти.

У центральній частині на

лесах — опідзолені чорноземи,

темно-сірі і світло-сірі лісові грунти;

у південних районах — глибокі

малогумусні чорноземи.

На лівобережжі зустрічаються

лучно-чорноземні, лучні

солонцюваті, солончакові і болотні

солончакові грунти.

• Місто Київ розташовано на межі лісової (Полісся) та лісостепової зон, що визначає

специфіку як природної, так

і культивованої рослинності.

Природна рослинність оточує

місто майже суцільним кільцем шириною від кількох до 10 км і відносно добре збереглася.

Вона представлена лісами, луками,

болотами, водними угрупованнями,

фрагментами степів та пустищ,

площа яких становить близько

45 тис. га, із яких ліси займають понад 35 тис.

• У широколистяних лісах, що в околицях Києва, тваринний світ дуже

різноманітний.Можна зустріти

дикого кабана та косуль. Полюють

лисиці, стрибає полохливий

заєць-русак. На деревах миготять руді білки,

а внизу ховаються тхори, клопочеться їжак,

десь зарилися невидимі кротита

землерийки. У траві зустрічаються

вужі та ящірки. У верховітті справжнє пташине царство: зяблики, дятли, дрозди, зорянки, горихвістки, синиці, солов'ї. Є й хижі птахи: сіра сова, шуліка.

• Виявлені і розробляються переважно міне­ральні

будівельні матеріали:

граніти, гнейси, каолін,

глини, кварцеві піски.

Є невеликі поклади торфу.

Є джерела мінеральних радонових

вод (Миронівка, Біла Церква ).

• По даним спостережень стан навколишнього природного

середовища  в 2001 р. суттєво не змінився. Екологічна

ситуація в області в цілому

залишалась напруженою.

Високий рівеньзношеності

основних фондів, незадовільний

стан частини водопровідно-

каналізаційних мереж,

існування несанкціонованих сміттєзвалищ

та незадовільний стан полігонів по захороненню

побутових відходів, відсутність на багатьох

об`єктах зливової каналізації, систем зворотнього

використання води, пилогазоочисного

устаткування – це лише неповний перелік проблем,

які обумовлюють непросту екологічну ситуацію.

• Зараз охорона природи стала справою державної ваги. Але прийнятого закону буде мало, якщо кожен із нас не навчиться ставитися до природи

як чуйний, дбайливий господар.|  1. Для збереження зникаючих і

рідкісних рослин та тварин нашого

краю їх заносять до Червоної книги

України, охороняють у заповідниках,

лісомисливських господарствах,

зоопарках, ботанічних садах. 2. Центральний ботанічний сад імені

Гришка, Ботанічний сад імені Фоміна,

Київський зоопарк є природоохоронними

об'єктами Києва.

• Київський зоопарк - один із найстаріших у Східній Європі.

Він був заснований ще в 1908

році. В зоопарку утримуються

рідкісні види звірів і птахів

із усіх континентів. Колекція тварин нараховує понад 2 тисячі особин 317 видів.

Із них третина є рідкісними та

зникаючими, занесеними до

Червоних книг різних категорій.

У зоопарку розробляються

наукові основи розведення

тварин у неволі.

Населення

• У часи найбільшого розвитку Київська Русь охоплювала всі території, заселені українцями між верхів’ ям Сяну та Сіверським Дінцем, а також землі інших народів.

• Основне населення — українці; живуть також росіяни, євреї, білоруси, поляки та інші. Середня щільність населення (без м.Києва) — 68,7 чол. на 1 км 2  (1985). Найщільніше заселені центральні та південні райони області.

• За січень–лютий 2014 року чисельність населення області збільшилась на 188 осіб і за оцінкою на 1 березня 2014 року становила 1725,7 тис.жителів, 62% яких мешкало у містах та селищах міського типу, а 38% – у сільській місцевості.

Збільшення чисельності населення Київщини відбулось виключно за рахунок міграційного прирісту – 1,6 тис.осіб, який спостерігався майже в усіх районах та половині міст області.

У січні–лютому 2014р. спостерігалося

зниження народжуваності та збільшення с

мертності населення.

Упродовж січня–лютого 2014р .  в області

народилось майже 3,3 тисячі немовлят

(1,6 тис.дівчаток і 1,7 тис.хлопчиків).

Як і раніше, кількість народжених у

міських поселеннях була більше, ніж у

сільській місцевості (2,0 тис. проти 1,3 тис.осіб).

Кількість померлих навпаки вище у сільській

місцевості (2,5 тис. проти 2,2 тис.осіб).

Серед прибулих в область впродовж січня–лютого

2014р., іммігранти з країн СНД становили 52,7%, решта (47,3%) – з інших країн. Серед вибулих з області 45,9% виїхали до країн СНД і 54,1 % – до інших країн.

• До адміністративного складу Київської області

відносяться такі центри: Баришівський район,

Білоцерківський район,

Богуславський район,

Бориспільський район,

Бородянський район,

Святошинський район,

Яготинський район.

• .Макарівський район, м. Березань, Миронівський район м. Біла Церква, Обухівський район, м. Бориспіль, П.-Хмельницький район м. Бровари, Броварський район, Поліський район, м. Васильків, Васильківський район, Рокитнянський район, м. Ржищів, Вишгородський район, Сквирський район, м. Ірпінь, Володарський район, Ставищенський район, м. П.-Хмельницький, Згурівський район, Таращанський район, м. Прип`ять, Іванківський район, Тетіївський район м. Фастів, Кагарлицький район, Фастівський район, м. Славутич.

•   У  національному складі населення  області переважна більшість українців, чисельність яких становила 1684,8 тис. осіб, або 92,5 % від  загальної кількості населення.

    За роки, що минули від

перепису населення 1989 року

кількість українців зменшилось

на 2,6 %, разом з тим їх питома

вага у загальній кількості населення

зросла від 89,3 % у 1989 році до

92,5 % у 2001 році.

   Друге місце за чисельністю посідали

росіяни. Їхня кількість порівняно з

переписом 1989 року зменшилась на 35 %

і налічувала на дату перепису 109,3 тис. осіб.

Питома вага росіян у загальній кількості населення зменшилась на 2,7 відсоткового пункта і становила 6,0 %.

Господарство

• Прискорено розвиваються

галузі, які визначають

науково-технічний прогрес

(машинобудування і металообробка,

в тому числі приладобудування,

електронна, електроенергетика,

порошкова металургія, хімія і

нафтохімія), а також нові для області

виробництва — мікробіологічне і картонно-паперове. На території області розташовані Трипільська ГЕС,

Київська ГЕС, Київська ГАЕС.

Підприємства машинобудівної і металообробної

галузей випускають хімічне устаткування,

машини для тваринництва і кормовиробництва,

екскаватори, меліоративну техніку, технологічне

устаткування для підприємств тогівлі,

а також товари побутового призначення.

• У структурі сільського

господарства за валовою

продукцією перше місце посідає

тваринництво(54,7%, 1985).

Тваринництво

спеціалізується на виробництві

м’ясо-молочної продукції, яєць.

В усіх районах області провідним

є скотарство, крім того в

лісо-степовій зоні значний

розвиток одержали свинарство та

птахівництво. Розвинені також

кролеводство, бджолярство,

рибне господарство.

• Київщина вкрита густою

мережею автомобільних і

залізничних доріг. По території

області проходять автомагістралі

міжнародного значення: Львів - Харків,

Львів - Москва, Санкт-Петербург – Одеса

та інші.

Область має залізничне сполучення з усіма

регіонами України та країнами СНД.

Через її територію проходять міжнародні

експреси в усі держави Східної Європи.

Аеропорт міжнародного класу

"Бориспіль" - найбільші

повітряні ворота України. Він забезпечує

регулярні авіарейси більш ніж в 30

країн світу.

Крім цього аеропорту, в області розташовані

два аеродроми, які можуть приймати

вантажні транспортні літаки.

• Важливим є розвиток,

раціональне розміщення та

ефективне використання

науково-технічного потенціалу

області, збільшення вкладу науки

і техніки в її розвиток, реалізацію

найважливіших соціальних завдань,

у тому числі збільшення

робочих місць та підвищення

зайнятості населення, забезпечення

прогресивних структурних перетворень в

галузі матеріального виробництва,

підвищення його ефективності та

конкурентоспроможності продукції,

покращення екологічної ситуації, зміцнення

взаємозв'язку освіти, науки і виробництва.

Особливого значення набувають інформаційно-телекомунікаційні системи, що забезпечують ефективне впровадження інноваційної діяльності.