Важливою умовою підвищення ефективності навчального процесу є побудова такої системи обліку, перевірки та оцінювання навчальних досягнень учнів, яка забезпечує систематичне отримання об’єктивної інформації про їхню навчально-пізнавальну діяльність.
Проблема контролю рівня знань завжди була актуальною для педагогічної науки. Однак у зв’язку із введенням 12-бальної системи оцінювання реальних навчальних можливостей учнів, а також особистісно зорієнтованим спрямуванням навчального процесу дану проблему слід віднести до тих, що потребують не простого вдосконалення, а інноваційних підходів щодо її вирішення.
Підвищення ефективності навчального процесу залежить певною мірою від правильної організації контролю навчальних досягнень учнів, що передбачає перевірку, облік та оцінювання. Без чітко налагодженої системи контролю, яка б забезпечувала отримання та аналіз необхідної інформації про процес і результати учіння, неможливе його управління.
V. Оцінка знань, умінь та навичок – це процес порівняння досягнутого учнями результату в навчанні з еталонними уявленнями, описаними в навчальній програмі.
Еталонні уявлення – це критерії оцінки, знання основних положень яких є обов’язковим для педагога. Їх опрацювання, обґрунтування і впровадження в дидактичний процес – одне з най актуальніших завдань загальної дидактики та педагогічної психології на сучасному етапі. Критерії практично визначають зміст і перебіг навчально-пізнавальної діяльності учнів та безпосередньо встановлюють її результативність. Умовним відображенням оцінки є відмітка, яка зазвичай виражається в балах. Основними вимогами до перевірки та оцінки успішності учнів у навчальному процесі є індивідуальність, систематичність, достатня кількість даних для оцінки, тематична спрямованість, об’єктивність, умотивованість оцінок, єдність вимог з боку контролюючих, оптимальність, всебічність, дієвість та гуманність. Найголовніше – будь-яка оцінка має бути об’єктивною, справедливою, обґрунтованою і зрозумілою. З кожною оцінкою в учня пов’язані певні переживання: він аналізує, обмірковує її; інколи йому здається, що ця оцінка несправедлива, тому в нього може виникнути негативний емоційний стан. Обов’язок педагога – обґрунтувати оцінку і довести до розуміння учня.
Шляхи подолання формалізму в оцінці результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів:
виставляти оцінки необхідно за наявний рівень знань, навичок і вмінь;
на оцінки не мають впливати “побічні” фактори;
не виставляти оцінки за інерцією, наприклад за колишні успіхи;
подолати хаотичність в оцінюванні заради оцінок і “плану”;
не допускати не вмотивованості оцінок;
не орієнтуватися на середній бал тощо. До основних типових суб’єктивних помилок оцінювання відносяться:
великодушність, поблажливість;
навмисне заниження;
упередженість;
процентоманія;
центрова тенденція (не ставити “незадовільно” та “відмінно”);
близькість до тієї оцінки, що була виставлена іншими викладачами;
перенос оцінки за поведінку на оцінку за навчальний предмет.
Учитель має пам’ятати про всі функції шкільної оцінки, ставитися до процесу оцінювання творчо, вносити свої інноваційні елементи, які мають бути обґрунтованими і виваженими.
