Чим більше ми розвиваємо й удосконалюємо себе, чим повніше реалізуємо свої можливості, тим цікавішими ми стаємо для оточення, тим вагомішим є наш внесок у спільну діяльність і спілкування з іншими людьми.
Амонашвілі Ш. О.
ІІ. У кожної людини в молодому віці формується система її життєвих орієнтацій, яка складається з кількох складових:
- мета людини в житті, яка надає осмисленості майбутньому;
- насиченість життя, що характеризує сам процес життєздійснення;
- задоволеність самореалізацією, яка формується на основі досягнутого.
Самореалізація як складова життєвого успіху пов'язана зі свідомим прагненням розкрити свої сили та здібності в суспільному застосуванні, тому сучасний випускник має бути здатний до саморозвитку та неперервної самоосвіти, про що йдеться в Концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи.
На формування в підростаючого покоління "сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості" вказує й “Національна доктрина розвитку освіти”.
ІІІ. На жаль, сучасний випускник загальноосвітньої школи не завжди відповідає вимогам життя, зокрема, в таких сферах, як уміння організовувати свою освіту, розвивати компетентності, діяти самостійно в різноманітних критичних ситуаціях. Лише готуючи особистість, здатну до самоосвіти, сучасна школа може реалізувати модель випускника, спроможного самостійно розв'язувати власні та глобальні проблеми, здібного до творчості, саморозвитку та самореалізації.
Розширення кругозору, пошук нових знань, розвиток умінь самостійного здобування інформації стали нагальною потребою сучасності. Проте відсутність деяких практичних навичок, невміння використовувати різноманітні прийоми самостійної навчальної роботи дуже ускладнюють самоосвітню діяльність школярів.
Отже, нагальною потребою сучасної школи є створення умов, за яких кожен учень мав би змогу навчатися самостійно здобувати необхідну інформацію, використовуючи їі для власного розвитку, самореалізації, для розв'язання існуючих проблем.
ІV. Виходячи з усього вище зазначеного, вважаю найголовнішим завданням своєї педагогічної діяльності - формування самоосвітньої компетентності учнів як такої, що є основною складовою загальної мети – виховання соціально компетентної особистості.
V – VІІ. Метою своєї діяльності бачу формування такої моделі випускника, який як суб’єкт самоосвіти включає в себе інформаційну та діяльнісну підготовленість на сучасному рівні знання, компетентність в обраній сфері діяльності, відповідальність за справу, яку потрібно виконати, творче мислення, самостійність у виборі рішення, вміння самоорганізації, розвинуту працездатність, знання шляхів і способів мобілізації власних можливостей та творчого потенціалу, вміння користуватися досягненнями культури, потребу і здатність відчувати прекрасне, oтpимувати естетичну насолоду.
VІІІ. Врахування в самоосвітньому процесі індивідуальних особливостей учнів, визнання їх значимості, виключення з практики валового підходу та орієнтації на "середнього" учня - це і є визнання особистісного чинника, виявлення його ролі в творчості, самоосвітній діяльності та в моделюванні особистістю своєї освіти. ІХ. Щоб створити відповідні умови для самореалізації та саморозвитку учнів через самоосвіту, передусім вивчаю їхні реальні можливості: рівень навчальних досягнень, рівень потреби в досягненнях, рівень розвитку вмінь, потрібних для самостійного здобування знань, рівень самооцінки учнів, рівень розвитку вмінь самоорганізації. З цією метою використовую опитувальники для виявлення рівня
Х. розвитку за даними самооцінки учнів; діагностичні самостійні та контрольні роботи.
ХІ. Самоосвіта не може бути успішною, якщо не озброїти учнів системою вмінь та навичок навчальної праці.
ХІІ - ХІV. Від сформованості цих умінь значною мірою
ХV- ХVІ. залежить навченість школярів, темп переробки та засвоєння інформації і в кінцевому підсумку - якість їх навчання. Для формування навчально-пізнавальних умінь я використовую пам'ятки «Як готуватися до уроку математики, фізики», «Як правильно розв’язати задачу», «Як читати книгу», «Як підготувати реферат» тощо. Ці пам'ятки оформлено на стендах у кабінеті фізики. Учні завжди мають змогу звернутися до них. Зі свого боку я постійно привертаю їхню увагу до цього стенду.
ХVІІ-ХVІІІ. Наступний етап моєї роботи — це використання інструментарію самоосвітньої діяльності - для організації роботи учнів (схема).
Одним із прийомів навчання учнів працювати самостійно з новим матеріалом є складання опорних конспектів.
З учнями проводжу хвилинки-пропозиції, як складати та використовувати опорні конспекти. Під час подальшої роботи з учнями пропоную їм самостійно скласти свій особистий опорний конспект за новим матеріалом або за повторюваним чи узагальнювальним.
Протягом багатьох років викладання математики я зробила висновок: звичайний спосіб опрацювання домашніх завдань не дуже ефективний. На уроках не вистачає часу для його детальної перевірки, а значно кращий результат дають короткотривалі самостійні роботи підібрані із номерів домашніх завдань.
Дуже корисні, з точки зору залучення учнів до самоосвіти, завдання на пошук інших способів розв'язання задачі та завдання на пошук нових властивостей або ознак математичних об'єктів. Наприклад, під час вивчення теми «Трапеція» у 8 класі даємо завдання придумати інші доведення теореми про середню лінію трапеції, а не те, що дано в підручнику. На уроці, присвяченому властивостям та ознакам ромба, пропоную учням удома сформулювати та довести «нові» ознаки ромба тощо.
Домашні практичні роботи дають змогу ще раз підкреслити прикладну значущість математики та фізики. Так, під час вивчення теми «Подібність фігур» можна запропонувати учням виміряти висоту свого будинку. Під час вивчення гармонійних коливань — побудувати графік дихання когось із членів родини.
З метою формування в особистості здатності до самоконтролю та коригування я використовую самостійні роботи «Миттєвий результат» за наступною технологією. При проведенні роботи кожен учень має у себе «контрольний талон» такої форми: номер завдання – відповідь.
Виконують роботу в робочих зошитах, а відповіді вписують у другий рядок талону під номером відповідного завдання. Розв'язання перевіряю безпосередньо на уроці. Якщо завдання виконано правильно, учень отримує максимальну кількість балів. Якщо учень припустився помилки, він сам повинен її знайти й виправити. Після цього він знову може подати завдання на перевірку, але максимально може отримати за це завдання не більш як 50 % балів. Якщо знову не всі недоліки виправлено, він може пошукати помилки та втретє подати роботу на перевірку, але тепер уже отримає не більш як 20 % балів. Якщо і в цьому разі відповідь неправильна, то це завдання учень доопрацьовує вдома самостійно або звертається за консультацією до однокласників чи вчителя.
Під час проведення самостійних робіт за традиційною технологією, учень, отримавши результати своєї роботи, наступного уроку навряд повернеться до виправлення своїх помилок, бо для нього це вже «пройдений етап». Під час застосування ж цієї технології, учень, зацікавлений у виправленні своїх помилок, змушений критично оцінювати результати своєї роботи.
Поточний моніторинг упродовж навчального року дає змогу відстежувати результати моєї взаємодії з учнями в процесі організації самоосвіти та постійно її коригувати. Остаточна діагностика дає змогу виявити ефективність цієї роботи.
ХІХ. Результатом такої роботи, на мій погляд, має стати випускник, готовий до самоосвіти, що сприятиме його саморозвитку та самовихованню. А це, у свою чергу, стане фундаментом його самореалізації та досягнення життєвого успіху.
Одним з найважливіших компонентів саморегуляції є самоконтроль. Однак розуміння учнями необхідності самоконтролю не знімає завдання педагогічного управління цим процесом. Проблема управління різними видами діяльності є однією з найактуальніших. Від того, наскільки система управління пробудить саму особистість і спрямує її рушійні сили в потрібне русло, наскільки вагомим буде свідомий вплив на процес формування самоконтролю учнів, залежить рівень самовдосконалення й самореалізації особистості. Таким чином, управління розвитком самоконтролю учнів є внутрішнім джерелом зовнішньої ефективності їх освіти.
ХХ. Рівень сформованості самоконтролю здатний суттєво впливати на емоційно-ціннісне ставлення особистості до своєї діяльності, до навколишнього середовища, сприяє успішній участі в сучасному суспільному середовищі, житті.
Добре відлагоджений механізм самоконтролю сприяє зростанню впевненості учня у своїх силах, створює можливість змагання із самим собою, допомагає знаходити причини невдачі в самому собі, знімає можливість конфлікту між учителем і учнями.
У процесі формування самоконтролю учні набувають досвіду подолання інтелектуальних труднощів, визначають різницю між результатами своєї праці і своїм особистісним потенціалом, розвивають потребу і мотиви до самовдосконалення й самоосвіти.
Одним із основних питань, які виникають у вчителів математики, є результативність контрольних робіт.
На наступному уроці після виконання контрольної роботи вчитель завжди проводить її аналіз з розбором основних помилок, припущених у ній. Кожен учень має можливість отримати детальнішу інформацію про виправлення цих помилок, але цього не достатньо, щоб краще розібратися в незрозумілому матеріалі.
Тому я проводжу наступну роботу:
- При перевірці контрольної роботи я роблю поелементний аналіз припущених помилок і класифікую їх в основні групи. Для кожної групи помилок розробляю теоретичні та практичні поради для їх виправлення.
- При перевірці роботи кожного учня в контрольному зошиті я вказую ті пункти, в яких учень припустив помилки. Після цього кожен повинен зробити самоаналіз даної роботи.
Рівень виконання контрольних робіт постійно відслідковую по кожному учню окремо. За допомогою постійної корекції помилок я маю можливість побачити досягнення кожного учня окремо та результати всіх контрольних робіт взагалі по всьому класу.
Спираючись на розвиток самоосвітньої компетентності учнів, з досвідом попередніх років, можу зазначити, що дітям стало легше оперувати теоретичним матеріалом, орієнтуватися у виборі методів розв’язання задач, в їхніх очах з’явилась зацікавленість до вивчення математики та фізики. І не дивно, адже учням стало легше знаходити нестандартний вихід із ситуації.
ХХІ. Результатом самоосвітньої діяльності особистості є її саморозвиток та самовиховання, які сприяють самореалізації особистості як громадянина.
Отже, беручи до уваги дослідження та результати, які показали діти протягом останнього року роботи, вважаю за необхідне продовжувати працювати над формуванням самоосвітньої компетентності учнів.
