Просмотр содержимого документа
«Літературні ігри пізнавального характеру За творчістю О. Гончара Гра «Перевір свою пам’ять»»
Літературні ігри пізнавального характеру
За творчістю О. Гончара
Гра «Перевір свою пам’ять»
1. Що робили для запорожців зачіплянці? (Списи)
2. Звідки пішла назва села?
«... І коли мандрували козаки на Січ, то завертали сюди, щоб запастися списами. Отоді, може, котрийсь козак і зачепився тут за якусь молодицю, поклавши початок династії».
3. Як називалася зачіплянська вуличка, на якій жив Микола Баглай? (Весела)
Як називалася головна вулиця Зачіплянки? (Широка)
4. Як називали Зачіплянку в автобусі, цю назву почув Олекса. (Місто молодості й сміху)
5. Що збиралися відкривати в соборі відразу після війни? (Антирелігійний музей із куточком місцевої флори і фауни)
6. Які опудала залишились в соборі? (Плавневого шуліки, вовчі та вепрові морди)
7. У якій «серйозній» справі прийшла до Володьки Шпачиха? (Доля зачіплянських кіз)
8. Де нелегально жила коза в Шпачихи? (У собачій будці)
9. Де виділив землю під відстійник голова колгоспу Бублик? (виділив сусідську)
10. Який магнітофонний запис Баглая звучав на всю Зачіплянку? (Тьохкання солов’їв)
11. Що було бездарною замінницею дзвонів? (Іржава рейка)
12. Який музей відвідала Єлька в парку? (козацький)
13. Який незвичний експонат був у тому музеї? (Жіночі черевики місцевої взуттєвої фабрики)
14. Що побачила Вірунька в кутку за сейфом у Володьки Лободи? (Табличку з собору)
15. Хто скористався риштованням собору? (Лелека звив гніздо)
16. З чого був зроблений місцевим підлітком макет собору? (Зі стеблин очерету)
17. Скільки куполів було на соборі? (9. «Я вже не уявляю цих степів без отого силуету собору-дев’ятиглавця»)
18. Що хотів збудувати на місці собору Володька Лобода? (Зразковий критий ринок, новий комплекс, можна буде навіть відкрити шашличну)
Вікторина «Пізнай героя за портретом»
... за свій темперамент та задерикуватість раніше був знаний на селищах як дикий, а з певного часу відомий більше як отой... , що в Індії, або просто віруньчин. (Іван Баглай)
...Дарма, що рудим називають, а серце в нього ніжне, справедливе... Такий майстер сталеваріння! Віртуоз своєї справи... І ніяких тріщин у душі: який у житті, такий і на роботі – гарячий, нестримний, звідси і вміння, сталеварський талант... (Іван Баглай)
«Кругловида, повно плеча, злягла на підвіконня, білою пазухою до місяця світить... Давно не доярка, а й досі від неї молоком наче пахне... Мов королева воссідає десь аж у піднебессі цеху, десь там торкає пальчиками залізну гриву свого велетня крана...» (Вірунька)
«... а зараз чесну роботу від артілі інвалідів додому бере... Кошики з верболозу робить, ними живе...» (Костя танкіст)
«Ані усмішки на смаглявому личку. Сама суворість, неприступність. Тільки деколи зиркне покрадьки через паркан, зсупить брови на задивлених велосипедистів і знову погляд у землю...» (Єлька)
«Бачать її спиною до вулиці, постать струнку та ноги міцні, до мідного загорілі, зарошені по коліна в дідових полуницях...» (Єлька)
«Вона була найгаласливіша на всю Зачіплянку особа, яка в ці дні тільки й торочила всім про свою полохливість, ойкала та зойкала при кожному гуркоті, - тепер, накульгуючи, пригинцем бігла через городи серед снарядного свисту, розчавлені помідори чвиркали їй з-під босих ніг, чорні бабині підошви були попечені на розкиданих всюди ще гарячих гільзах (розказуватиме пізніше, що, наступаючи на них, вона аж підскакувала...)» (Шпачиха)
«На сазі між осокою наче пеньок здоровенний темніє: то... сидить у човні, терпляче вичікує своїх окунців та карасів. Б під час розливу, коли дніпровська вода поміж кучугурами добиралася до самої саги, рівчаки струмочками прокопував, травичку зелену пригортав, заманюючи весняну воду та рибу в сагу. На плечах жилетка якась зашмульгана, латку видно на спині, голова старого геть сховалася під повстяним розтовченим капелюхом з отих бувальців-капелюхів, , що їх доношують, вийшовши на пенсію, заводські горнові. (Ягор Катратий)
«Очі мав якість водянисті, а так нічого: молодий, непоганий собою, симпатичний в оцім яскравім кашне... Розмахував руками, упивався своїм голосом, який то спадав завчено, то верескливо ліз кудись у гору, - ось-ось пустить півня!» ( лектор)
«Товариський, простий, до людей не гордий. Б геть посивів на комсомольській роботі, тільки ріденький кущик на голові зостався... молодий, тугощокий, квітучого здоров’я...» (Володька Лобода)
«Волосся темно-русяве блищало, вільно розкинуте на плечах, кільчасті кінчики його золотились на сонці, ніби злегка пригорілі, припалені іншим, степовим сонцем. Сумовита глибінь очей була аж з прозеленню якоюсь, з отією, що її колись, мабуть, можна було тільки в очах мавок підгледіти десь на Вовчих Водах» (Єлька)
«Юнак – чистий думками і непорочний діями. Колись він ще прославить нашу Зачіплянку...» (Микола Баглай)
«В одежі буднів старий: в штанцях брезентових, в ситцевій на кістлявих плечах сорочці, що здалася полотняною, старосвітською, як у чумаків... В цьому буденному статечно ступав через подвір’я. Раніше на металургійних відбирали велетнів, і він був один із них, на голову вищий за тих дідків, що його супроводжували підтюпцем. Велике від природи лице було ніби як роз брякле – чи спав у курені, чи, може, поправився тут на санаторних харчах? Легкий, без живота, з широкими закістлявленими грудьми. Ішов неквапною ходою, дивлячись просто вперед, виставивши сонцеві кулясте мудрецьке чоло. Патріарх! Король лір! Пророк Ісайя!» (Ізот Лобода)
«... змістовний хлопець, просто закоханий у мистецтво. Захоплюється, може аж занадто: оті Софії, Реймпси, Парфенони – то все його життя. Сам Парфенону поки що не створив, але задумів, сміливих проектів повна голова... А син незворушний! Похмурість не зникає. Не завжди, правда, він такий. Почуття гумору не позбавлений, але зараз тільки супиться – похмурість цю він із Карпат привіз.» (Син воєнкома Олексій)
Що за звичай?
«Бо як вечір, так і збіговисько коло лавки, з усієї вулиці – сюди, наче їм тут каша закопана.» (Дівчата закопували горщик каші, щоб хлопці частіше приходили)
«Візьме дрібку рідної землі під шапку...»
(«Характерники ніби між козаками були. І ця земля дає йому такі чари, що коли зійдеться з ворогом віч-на-віч, то ворог його не бачить. Чує бусурмани, як козак сміється, чує, як кінь його ірже, а самого козака не видно. Б мов дух, а сміється!»)
Напувати корову «зоряною водою»
(Коли корова «присушує», дає мало молока, то набирають води в дійницю, ставлять ясної ночі під зорями, хай простоїть так цілу ніч, а тоді корову напували тією зоряною водою...»)
«Коли зважуєшся на вирішальний крок, тут без батьківської поради не обійтись»
(Перед тим, як брати шлюб, мусить син у батька-матері благословення просити, без цього, мовляв, щастя не буде)
Козак, ідучи в похід, обіцяв дівчині привезти стільки шовків та стрічок, щоб як розпустити, вистачило їх від шпиля собору до самої землі.
(І теперішніх ще мають звичай проводжати до армії в стрічках рясних, у прикрасах: при сході сонця висипле на Широку вся рідня, всі друзі майбутнього воїна, квіття дівчат, а він серед них іде поруч з гармоністом, з обох боків ведуть його, немов до вінця, з перев’язаною на руці хустиною, і він ступає у цій оздобі якийсь незвичайний...»)
Афоризми з роману «Собор»
(устами якого героя вини промовлялися?)
Зрештою, що на цій грішній землі ще залишається людині, крім усмішки неба та ласки сонця? (Микола Баглай)
Чорний Титан Праці (Микола Баглай)
Тут були її Еллади та Вавілони. (Єлька)
Влада його тут більша, ніж у римського Цезаря. (Бригадир)
Не поставиш могорича – не буде й соломи (Бригадир)
Інші росу збили, а ти в хату приведеш? (Бухгалтерка)
На нашій вулиці анонімок не пишуть! (Микола Баглай)
Все тече, все міняється (Микола Баглай)
На відпрацьованих догмах далеко не поїдеш. (Микола Баглай)
Лелека геніїв висиджує (Володька Лобода)
Мотлох історії (Володька Лобода)
Людина – найцінніший у світі капітал (Володька Лобода)
Від анарха до монарха недалеко (Яворницький Махну)
Розмінюєм червінці літ на мідяки буднів (Таратута Івану Баглаю)
Живе не той, хто чадить. Живе – хто іскрить! (Ізот Лобода)
Прислів’я та приказки
(Хто кому сказав?)
Під носом засіялось, а на розум ще й не орано. (Вірунька Роману)
Без таких, як я, життя було б прісним (Ромця Миколі)
Будучи під джмелем (Ягор Катратий)
Нам зайця дай, і того навчимо сірники запалювати (Черевань, який обіймав керівну посаду в заводському Палаці Культури)
«Давала дрозда» (Наталка, дружина сліпого Кості)
Нав’ючена клунками, ніколи й не гляне в гору (Володька Лобода про Шпачиху)
На козаку нема знаку, не піймавсь – не злодій!.. (Володька Лобода)
Теперішній філософ з лімузина не вилазить (Володька Лобода)
На Зачіплянці це зветься: вхопити облизня. (Володька Лобода після розмови з секретарем обкому)
Криптограми
7
26
9
14
18
2
7
,
16
10
14
24
26
7
,
17
15
18
27
16
1
22
7
,
19
18
15
18
20
1
19
21
8
32
14
18
6
18
20
19
4
24
4
19
7
2
1
,
20
10
6
14
18
8
3
2
13
4
3
26
9
14
18
4
13
16
9
20
10
21
9
25
17
14
10
20
24
2
18
,
17
24
15
21
24
,
22
9
25
12
8
16
18
19
1
5
,
6
24
8
4
1
23
20
7
19
20
,
6
1
16
1
2
13
…
4
9
6
9
15
18
!
Відповідь «І коли ті, далекі, прийдущі, виринувши з глибин всесвіту, наблизяться колись до нашої планети, перше, що їх здивує, безсумнівно, будуть ... собори!»
7
19
18
15
7
21
24
20
6
1
14
9
2
9
16
7
20
10
25
12
20
7
27
4
1
23
9
19
18
2
7
27
15
10
16
7
:
8
6
1
16
1
5
23
9
4
9
6
9
15
…
7
6
1
16
24
20
24
8
14
9
23
20
18
27
20
10
21
16
1
12
11
18
2
18
1
4
19
3
2
7
27
30
7
27
4
17
9
15
1
16
7
Відповідь І вирішено було тоді на їхній сумовитій раді: збудуємо собор... І буде незломний наш дух жити у святій цій споруді.
15
10
20
7
21
24
,
22
24
19
26
20
3
11
7
29
10
4
18
,
23
9
19
14
3
19
,
4
9
6
9
15
18
6
1
16
1
19
10
14
18
20
10
29
24
4
2
13
17
24
15
24
23
9
32
,
10
30
24
27
6
1
19
8
6
1
16
9
19
10
20
18
27
26
9
8
10
26
10
23
18
20
10
8
20
10
26
17
15
9
22
10
20
20
3
8
7
8
6
15
9
5
28
,
8
4
7
29
29
28
Відповідь Раніше, ще в княжі часи, мовляв, собори будували на честь перемог, а цей був збудований козаками на знак прощання зі зброєю, з Січчю.
4
1
12
10
Ключі:
1. Місце народження О.Гончара – слобода
2. Назва книги віршів, написаних в роки Великої Вітчизняної війни, надрукованої 1985 року
31
15
9
20
2
9
19
7
17
9
24
8
7
25
3. Роман – трилогія про Велику Вітчизняну війну
17
15
10
17
9
15
9
20
9
4
30
7
4. Роман, за який Гончар отримав Державну премію в 1982 році
2
19
9
3
8
9
15
3
14
9
6
9
16
10
5. Батькопродавець з роману «Собор»
5
14
13
26
10
29
24
29
7
14
13
6. Героїня роману «Собор»
21
17
10
29
18
12
10
7. Сусідка, яка сватала Єльку за Лободу ,
Бліц – опитування
Який зміст вклав письменник у назву свого роману, як читачі потрактували її? (З одного боку, наскрізний образ роману - собор - напівзруйнована пам'ятка козацької архітектури 18 ст., з іншого, собор - символ історичної пам'яті народу, духовності, краси, гармонії, зв'язку поколінь, критерій гідності людського життя, символ самої України, яка у риштованні обіцянок щасливого майбутнього, розтерзана, спустошена, обплутана дротами.)
Яким є за жанровими ознаками роман «Собор»? (проблемно-філософським)
Що являється наскрізним образом роману? (образ собору)
Зі скількох розділів та вставних новел складається роман? (26 та дві новели - "Чорне вогнище", "Бхілайське вогнище".)
Час основної дії? (1963)
Коли народився Олесь Гончар?
Упродовж якого часу очолював правління Спілки Письменників України?
Назвіть роки написання «Собору»
Скільки років було Олесеві Гончареві, коли вперше надрукували «Собор»?
Через скільки років заборонений роман «Собор повернувся до читача?
Кого з персонажів називали «батькопродавцем»? (Володьку Лободу)
Тест за темою Олесь Гончар «Собор»
(за кожну правильну відповідь – 0,5 бала, максимальна кількість балів - 12)
1.Коли народився Олесь Гончар:
а) 1 квітня 1920 р. б) 30 липня 1919 р . в) 3 квітня 1918 р. г) 4 листопада 1915 р.
