Матеріали з досвіду роботи за темою «ВПЛИВ НАРОДОЗНАВСТВА НА РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ»

Матеріали з досвіду роботи за темою «ВПЛИВ НАРОДОЗНАВСТВА НА РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ» Красюк Світлани Богданівни вихователя ДНЗ №20 «Сонечко»  смт. Новотроїцьке 2015 р.

Виховання і навчання, навчання й виховання – вічна, як світ, проблема.

Відколи існує людство на світі, відтоді й змушене воно невпинно дбати про вирощення потомства й продовження свого роду. В народу кажуть: „якщо твої наміри розраховані на рік – сій жито, на десятиліття – саджай дерева, на віки – виховуй дітей”.

“ Виховання не треба вигадувати, бо воно існує в народі стільки віків, скільки існує сам народ, з ним народилося , з ним зросло, відобразило в собі всю його історію і всі його якості.” К.Ушинський

Основні завдання

• Надавати дошкільнятам світоглядні наукові знання з елементами народознавства.
• Ознайомлювати з етнічною історією українського народу, його звичаями, традиціями, побутом.
• Розвивати творчість, художньо-естетичний смак засобами українського національного мистецтва.
• Закріплювати знання різних видів і жанрів народної творчості.
• Формувати у дошкільнят навички господарської діяльності.
• Виховувати любов до Батьківщини.
• Створити систему змістовного дозвілля з використанням

українських звичаїв, обрядів, традиційних свят.

Народні ігри

Україна – моя батьківщина

Мистецтво

Народний фольклор

Державні символи

Звичаї та обряди

Рідна природа

Напрями народознавчої роботи

Народні символи - обереги

Формування особистості на засадах народознавства та етнопедагогіки

• Нові вимоги, які ставить сучасне суспільство перед вихованням дошкільників, зобов'язують вихователів вивчати педагогічну спадщину, втілюючи в загальну практику провідні ідеї народної педагогіки.
• Звичаї — це загальноприйняті пра­вила, які здавна існують у громад­ському житті та побуті народу, це втілені в рухи й дію світовідчуття, світосприймання та взаємини між окремими людьми.
• В усіх народів світу існує повір'я: «Той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом».

Вплив народної педагогіки та народознавства на виховання дитини у сім’ї

Вирішальним фактором формування особистості є сім’я. «У сім’ї шліфуються найтонші грані людини громадянина, людини трудівника, людини – культурної особистості.

В. О. Сухомлинський.

Досвід стверджує, що навчальний заклад переважно переконує, спонукає, навчає, а сім'я − це невичерпне джерельце народної педагогіки, практична школа духовності дитини. І якщо в сім'ї здоровий мікроклімат, діти виховуються особистим прикладом батьків в дусі патріотизму і високої духовності.

Виховання дітей в сім'ї має, безперечно, суб'єктивний характер і залежить від рівня моральності і культури батьків, їх життєвих планів, ідеалів, вчинків, родинних традицій тощо. Загальновідомо, що сім'я може сприяти формуванню всебічно розвиненої особистості або гальмувати його.

У нашім раї на землі Як тая мати молодая

Нічого кращого немає, З своїм дитяточком малим

Т. Г. Шевченко

День

Вечір великої родини

Дискусійний клуб

Азбука родинного виховання:

Нетрадиційні форми роботи з батьками

Педагогічний десант:

7

Дерево родоводу:

У родинному колі

Родинний міст:

Народна світлиця

Ознайомлення з Україною та її символікою

• Дитинство – це важливий і неповторний період формування особистості. Саме в цей період дитина формується фізично, психічно, інтелектуально, здобуває необхідні знання, вміння та навички.
• Національне виховання є одним із головних пріоритетів, органічною складовою освіти. Його основна мета - виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури, міжнаціональних взаємовідносин, формування у молоді потреби та уміння жити в громадському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури.
• Національне виховання спрямовується на залучення громадян до глибинних пластів національної культури і духовності, формування у дітей та молоді національних світоглядних позицій, ідей, поглядів, переконань на основі цінностей вітчизняної світової культури.

• Вихователь дошкільного закладу не може прищепити інтерес до історичного минулого своєї країни, якщо сам не буде знати історію свого краю Головними складовими національного виховання є громадянське та патріотичне виховання. Національне виховання спрямовується на залучення громадян до глибинних пластів національної культури і духовності, формування у дітей та молоді національних світоглядних позицій, ідей, поглядів, переконань на основі цінностей вітчизняної світової культури. Головними складовими національного виховання є громадянське та патріотичне виховання. Наш народ виробив багатющу символіку, яка виникла та удосконалювалася протягом століть і стосується істотних сторін, доленосних подій у житті української нації, держави, духовності. Символіка містить у собі важливий філософський, політичний, ідейно-моральний та естетичний зміст, спрямованість.

Звичаї та обряди

Кожен народ з покоління в покоління передає свій суспільний і соціальний досвід, духовне багатство як спадок старшого покоління молодшому. Народ завжди виступає в ролі вихователя молодого покоління, а виховання при цьому набуває народний характер. Тільки народне виховання є живим органом в історичному процесі народного розвитку, таке виховання набуває надзвичайно впливову силу на формування національного характеру, національної психології людини, на його моральне становлення.

Українська обрядовість поділяється на два види: родинна і календарно-побутова.

• Звичаї – це повсякденні усталені правила поведінки, що склалися історично, на основі людських стосунків, у результаті багаторазового здійснення одних і тих же дій та усвідомлення їх суспільної значущості.

• Обряди – це символічні дійства, приурочені до відзначення найбільш важливих подій у житті людських гуртів, родин, окремих осіб.

• Ритуал – це сукупність обрядів, якими супроводжують відзначення святкового дня чи релігійної відправи. Звичаї відрізняються від обрядів тим, що їх дотримуються щоденно, а обряди виконуються напередодні або у дні свят.

Маленьку паску спекла матуся,

яка ж гарненька, хоч і мала»

Отець Василь роздає подарунки «Дайте щось смачного до столу святого»

Звичаї та обряди

НАРОДНИЙ ФОЛЬКЛЬОР

Духовний світ людини починає формуватися змалку. У дошкільні роки провідну роль у цьому процесі відіграють різноманітні фольклорні твори, які складалися попередніми поколіннями для дітей.

Український фольклор – це художнє відображення дійсності, яке нерозривно пов’язане з дітям і побутом українського народу. Фольклорні твори для малят дуже різноманітні. Вони приваблюють дітей своїм змістом, формою виконання, емоційністю. У доступній формі фольклорні твори передають дошкільникам життєві ідеали, оцінки вчинків людей, поняття про красу добро і зло.

Спи, дитинко, спи, очка зажмури,

Бо на тебе Божа Мати дивиться згори

“ Прийди, Весно, прийди красна ”

“ Гарбузова родина ”

НАРОДНИЙ ФОЛЬКЛЬОР

• Фольклор. у ньому відображено багатогранну і глибоку душу народу, його духовне багатство. У фольклорі – першовитоки оригінального світосприймання, самобутнього тлумачення явищ природи і людського життя.
• У думах, піснях, прислів’ях і приказках, скоромовках, лічилках та інших фольклорних перлинах у високо поетичній і глибоко ліричній формі відображено весь культурно-історичний, мистецький шлях українського народу. Український народ – один з найпісенніших у світі. Поринаючи в естетично принадне народнопісенне багатство, кожна дитина усвідомлює, що пісня - незмінний супутник українця. Фольклорне виховання пробуджує любов до життя, енергію національного творення, теплоту серця і ніжність душі. Фольклорне виховання є найважливішою частиною етнопедагогіки, серцевиною національної системи виховання. Вся Українська творчість спонукає до любові, духовності, моральних цінностей. Національний фольклор передається з покоління і підтримує національний дух українських людей.

• Отже, фольклор – невичерпне джерело духовних цінностей українського народу, шлях формування духовного світу підростаючого покоління, відродження національного дитячого садка.

“ Ой, у лісі калина ”

Народні ігри

«Гра - це величезне світле вікно, крізь яке в духовний світ дитини вливається живлючий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра - це іскра, що засвічує вогник допитливості».

В. О. Сухомлинський

Народні ігри створені народом так само, як казки, приказки, загадки, вони передаються з покоління в покоління. Із їх змісті відбито національну психологію кожного народу: «У всіх народів існує чималий запас ігор, котрі якоюсь мірою відбивають побут народу».

Ігри та забави становлять чималий розділ народної дидактики й охоплюють найрізноманітніші її аспекти: народознавчий, мовленнєвий, математичний, природничий, пізнавальний, розважальний, оздоровчий тощо. Народні ігри супроводжують свята та національні обряди, у їх змісті відбиті сезонні явища, звичаї, пов'язані з хліборобською та землеробською працею.

З допомогою народних ігор діти опановують перші елементи грамотності, вивчаючи напам'ять вірші, скоромовки, лічилки. Окремі ігри розвивають і математичні здібності (класики, деркач, цурка, клітка та ін.).

Народні ігри

Класифікація народних ігор

• . дидактичні,
• · рухливі з обмеженим мовленнєвим текстом,
• · рухливі хороводні ігри,
• · ігри мовленнєвої спрямованості,
• · обрядові та звичаєві ігри;
• · ігри історичної спрямованості;
• · ігри з відображенням трудових процесів та побуту народу

Рідна природа

• Природа - невичерпне джерело духовного збагачення. Вплив рідної природи кожен з нас в більшій чи меншій мірі відчув на собі, і знає, що вона є джерелом перших конкретних знань, які часто запам'ятовуються на все життя.  Діти завжди і скрізь в тій або іншій формі стикаються з природою.
• Природа рідного краю. Однією з причин порушення єдності людини з природою було те, що нехтувалися численні засоби національної системи виховання, спрямовані на формування в молоді екологічного світобачення. Народна виховна мудрість із колиски плекала в кожній дитині відчуття гармонії природи і людини. Національна система виховання домагається глибокого усвідомлення того, що відображено в свідомості українця рідна природа (жива і нежива) є «корінням», «фундаментом» національної духовності, культури. Українська система виховання пройнята ідеями вірності і відданості природі батьківського краю. Народ має величезний досвід виховання дітей у дусі любові до природи, збереження і примноження її багатства.
• Захоплення просторами країни, красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці

• “ А воля, а простір, природа, прекрасні околиці містечка, а ці запашні поля, а рожева весна і золотиста осінь хіба не були нашими вихователями!”
• К. Д. Ушинський

Музична діяльність

Образотворче мистецтво

Мовленнєві методи (бесіди, розповіді, художня література

Праця в природі

Спостереження, екскурсії

Використання фольклору (прикмети, легенди, прислів'я

Ігрова діяльність (дидактичні , друковані, рухливі, творчі, мовленнєві

Знайомство з природою рідного краю

Методи та форми ознайомлення з природою рідного краю

Пошуково-дослідницька діяльність

Куточок природи

Діти і природа

Українське мистецтво і діти

• Національне виховання спрямовується на залучення громадян до глибинних пластів національної культури і духовності, формування у дітей та молоді національних світоглядних позицій, ідей, поглядів, переконань на основі цінностей вітчизняної світової культури.
• Національне мистецтво як найяскравіше втілення творчого потенціалу народу завжди було масовим заняттям, і в цьому секрет виникнення багатьох мистецьких осередків, появи народних майстрів, оригінальних мистецьких почерків, стилів, напрямів.
• У національному мистецтві нашого народу втілено багато світоглядних ідей, естетичні устаткування, потяг до прекрасного, завжди відчувався у творіннях нашого народу.
• В наш час коли Україна розпочала великий шлях до відродження національної системи цінностей нашого народу велику роль і значне місце відіграє національне мистецтво. Це найяскравіше втілення творчого людського потенціалу.

Українське мистецтво і діти

• Для підйому національного мистецтва, потрібно залучати більше народу. Починаючи з дошкільних закладів. Маленькі вихованці приймають спадщину від старших поколінь і сьогодні, завтра втілюють її в життя, стабілізують розвивають, пишаються, передають наступним поколінням.
• Національне мистецтво дає змогу виховувати любов до рідної землі, природи. Дає поняття про традиції нашої держави, побут, культуру. Знайомить дітей з видатними діячами українського мистецтва, з героями життя на протязі багатьох століть, які підтримували та розвивали мистецтво нашої держави.
• Мистецтво – є однією із складових частин ланки національної системи відродження . Цей скарб накопичується століттями та передається з покоління у покоління.
• Мистецтво – дає змогу зрозуміти і відчути історію наших пращурів, що є дуже цінним для становлення нашої суверенної держави, як окремо одного цілого.
• Серед різних видів мистецтва образотворче мистецтво справляє на людину чи не найефективнішу дію, бо завдяки своїй універсальності впливає на її емоційно-чуттєву сферу, поглиблює знання, формує загальну та естетичну культуру. В педагогічній практиці образотворче мистецтво сприяє створенню образного мислення, асоціативної пам’яті, художньої уяви. Воно певною мірою впливає на внутрішній світ дитини, залучає її до сфери людських емоцій, виховує в ній здібність орієнтуватись в навколишньому житті, пробуджує сприйнятливість до прекрасного.
• Мистецтво є одним з етапів у становленні особистості. Ознайомлення дітей з творами образотворчого мистецтва допомагає у вихованні патріотичних та гуманістичних рис людини.
• Продовження підвищення ролі культури і мистецтва в ідейно-політичному, моральному і естетичному вихованні людей, формуванні їхніх духовних запитів – одне з важливих завдань національної системи виховання.

• “ Наші малята, люблять малювати ”

Виховуючи особистість засобами народознавства, було з'ясовано, що знання чотирьох дітей піднялися до високого рівня, зменшився низький рівень і відсутній критичний. Це пояснюється тим, що всі заходи в були спрямовані на вдосконалення знань дітей. Виходячи з цього, треба приділити увагу слабкішим дітям, врахувати їх індивідуальні особливості та підвищити їх рівень знань до достатнього.