ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ КОНЦЕПТУ «КОХАННЯ» В АНГЛІЙСЬКІЙ ЛІНГВОКУЛЬТУРІ

ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ КОНЦЕПТУ «КОХАННЯ» В АНГЛІЙСЬКІЙ ЛІНГВОКУЛЬТУРІ

Нова галузь знань– лінгвокультурологія – створює власний понятійно- термінологічний апарат , який поєднує в собі її лінгвістичні та культурологічні витоки . Основою для такого апарату є поняття концепту, що активно розробляється останнім часом [2, с. 54].

Термін «концепт» знаходить широке застосування у різних областях лінгвістичної науки. Він увійшов у понятійний апарат не тільки лінгвокультурології, а й когнітивістики, і семантики. Період утвердження терміну у науці неодмінно пов’язаний з певною довільністю його вживання, розмитістю кордонів, змішанням з близькими за значенням і / або з мовної форми термінами. Наприклад, у дослідженнях часто спостерігається тотожність понять «когнітивний концепт» і «лінгвокультурний концепт». У текстах лінгвокультурних досліджень концепт отримує найрізноманітніші назви: «екзистенційні смисли», «культурні концепти» [4, с. 76].

Окремі питання, присвячені розгляду тих чи інших лінгвокультурних концептів, були розглянуті у роботах В. Телія, Н. Арутюнова, А. Вежбицької, Н. Красавского, Г. Слишкіна, В. Карасика, С. Воркачева та інших лінгвістів.

На сьогоднішній день в лінгвокультурології існує декілька підходів до тлумачення концепту:

- під концептом розуміють будь-яку лексичну одиницю, у значенні якої проглядається засіб семантичного представлення ментального змісту;

- до концептів відносяться тільки ті семантичні одиниці, які відзначені лінгвокультурной специфікою, і тим або іншим чином характеризують носіїв певної етнокультури;

- концептами називають кінцевий набір констант, на яких базується національний менталітет [3].

Концепти можуть класифікуватися за своєю тематикою. Вони утворюють емоційну (радість, страх, здивування, любов), освітню (школа, оцінка), інтелектуальну (розум, мислення, розуміння) та інші концептосфери. Можуть виділятися концепти, що функціонують в тому чи іншому вигляді дискурсу: педагогічному, релігійному, політичному.

Предмет нашого дослідження - концепт КОХАННЯ належить до сфери емоційної діяльності людини.

Поняття КОХАННЯ має багато аспектів, і цілком правомірно розглядати його з різних позицій. В результаті досліджень, проведених авторами наукових робіт, було отримано нове знання про феномен кохання, суть якого полягає в тому, що кохання, представляючи собою універсальну людську цінність і займаючи особливе місце серед лінгвокультурних концептів, має власне мовне вираження, специфічне для різних етнокультур за наявності деякої базової спільності.

У англійській лінгвістиці концепт «кохання» визначається всесильним, непідконтрольністю, невідворотністю цього почуття (Love makes the world go round , No herb will cure love , Love will go through stone walls, Love cannot be forced); неможливістю вираження словами (When love is greatest, words are fewest ), баченням світу у «рожевих» кольорах (Love is blind); кохання спонукає людину вибачати, довіряти, піклуватися за долю коханого, змінюватися (In love is no lack, Where love is, there is faith , Love is full of fear, Love makes one fit for any work ).

Узагальнене уявлення концепту КОХАННЯ в англійській лінгвістиці дозволяє зробити наступні висновки:

1 . Кохання – всесильне, нерозумне, йому ніхто і ніщо не може протистояти; воно спонукає прощати , вірити , турбуватися про долю улюбленого; а також змінює людину.

2 . Кохання не можна виразити словами, воно зводить з розуму.

3 . Кохання не можна купити.

4 . Любов присутня у родинних стосунках.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бабушкин А. П. Типы концептов в лексико-фразеологической семантике языка / А. П. Бабушкин. – Воронеж : ВГУ, 1996. – 360 с.

2. Воркачев С. Г. Любовь как лингвокультурный концепт: монография / С. Г. Воркачев. – М. : Гнозис, 2007. – 190 с.

3. Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс / В. И. Карасик. – Волгоград : Перемена, 2002. – 134 с.

4. Карасик В. И. Лингвокультурный концепт как единица исследования / В. И. Карасик, Г. Г. Слышкин // Методологические проблемы когнитивной лингвистики : сб. науч. тр. / [под ред. И. А. Стернина]. – Воронеж : ВГУ, 2001. – 400 с.