Методична робота на тему:» Інноваційні підходи до вивчення іноземноi мови з 1 класу»

Мiнiстерство освiти i науки Украiни

Методична робота на тему:» Інноваційні підходи до вивчення іноземноi мови з 1 класу»

Пiдготовила вчитель

Iноземноi мови

Титаренко Н.О.

Зміст

Вступ

Основна частина

1. . Специфіка уроку іноземної мови на початковому етапі навчання.

2. Психологічні основи навчання іноземної мови в молодшому шкільному віці .

3. Про вивчення іноземної мови в молодшій школі.

4.Інноваційні підходи до навчання іноземної мови з 1 класу

загальноосвітньої школи.

Висновки

Список літератури 42

1

Вступ

Проблема викладання іноземної мови в школі в даний час особливо актуальна, тому що зміни в характері освіти все більш явно орієнтують її на «вільний розвиток людини», на творчу ініціативу, самостійність учнів, конкурентоспроможність, мобільність майбутніх фахівців. Відомо, що метою навчання іноземної мови є формування комунікативної компетенції, що включає в себе як мовну, так і соціокультурну компетенцію, бо без знання соціокультурного тла не можна сформувати комунікативну компетенцію навіть в обмежених межах. Вивчення іноземної мови покликане сформувати таку особистість, яка здатна і бажає брати участь в міжкультурній комунікації. Але таку особистість неможливо формувати без знань про соціокультурні особливості країни, що вивчається. Вивчення мови і культури одночасно забезпечує не тільки ефективне досягнення практичних, загальноосвітніх і розвиваючих цілей, а й містить значні можливості для виклику і подальшої підтримки мотивації учнів.

У 2012-2013 навчальному році вперше в Україні вводиться вивчення іноземної мови з першого класу.

Той факт, що в новій модернізованій школі іноземну мову пропонується вивчати з 1-го класу, є визнанням об’єктивно існуючого соціального інтересу до вивчення іноземних мов і підтвердженням важливості предмета для реалізації перспективних завдань різнобічного розвитку особистості.

Сьогодні в центрі уваги - учень, його особа, неповторний внутрішній світ. Тому основна мета сучасного вчителя - вибрати методи і форми організації учбової діяльності учнів, які оптимально відповідають поставленій меті розвитку особи.

Останніми роками все частіше піднімається питання про вживання нових інформаційних технологій в школі. Це не лише нові технічні засоби, але і нові форми і методи викладання, новий підхід до процесу навчання. Основною метою вивчення іноземної мови є формування і розвиток комунікативної культури школярів, навчання практичному опануванню іноземної мови.

Завдання вчителя полягає в тому, щоб створити умови практичного опанування мови для кожного учня, вибрати такі методи навчання, які б дозволили кожному учневі проявити свою активність, свою творчість. Завдання вчителя - активізувати пізнавальну діяльність учня в процесі вивчення іноземної мови.

2

На думку сучасних методистів сьогодні настав час, коли навчання треба перевести на інноваційну основу шляхом перебудови педагогічної психології вчителя і навчальної технології учня, змінивши сам підхід до здобуття знань. Більшість педагогів згодні, що інноваційне навчання є на сьогодні найефективнішим. Інноваційний, нетрадиційний підхід у навчанні забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань з усіх предметів, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, формує стійкий інтерес до предмету, сприяє розвитку творчої особистості. Процес навчання англійської мови з використанням нетрадиційних форм навчання сприяє формуванню інтересу до мови; позитивному відношенню до її вивчення; стимулює самостійну мовленнєву діяльність дітей; дає можливість більш цілеспрямовано здійснювати індивідуальний підхід у навчанні.

Уроки, які не вкладаються (повністю або частково) в рамки виробленого й сформульованого дидактикою, на яких вчитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, традиційних видів роботи, - нестандартні. Це можуть бути й уроки-діалоги, диспути, КВК, конференції, аукціони, концерти, подорожі, екскурсії, ігри.

3

1. . Специфіка уроку іноземної мови на початковому етапі навчання.

2. Урок іноземної мови має свою специфіку, оскільки, на відміну від інших предметів, в якості основної мети навчання висувається формування комунікативної компетенції учнів. В даний час метою оволодіння іноземною мовою вважається прилучення до іншої культури та участь в діалозі культур. Ця мета досягається шляхом формування здатності до міжкультурної комунікації. Саме викладання, організоване на основі завдань комунікативного характеру, навчання іншомовної комунікації, використовуючи всі необхідні для цього завдання і прийоми є відмінною особливістю уроку іноземної мови.

3. Іншомовна комунікація базується на теорії мовної діяльності. Комунікативне навчання іноземної мови носить діяльнісний характер, оскільки мовне спілкування здійснюється за допомогою «мовної діяльності» яка, в свою чергу, служить для вирішення завдань продуктивної людської діяльності в умовах «соціальної взаємодії» людей, які спілкуються. Учасники спілкування намагаються вирішити реальні і уявні завдання спільної діяльності за допомогою іноземної мови.

4. Діяльнісна сутність комунікативно-орієнтованого навчання іноземної мови реалізується в умовах гуманістичного підходу до навчання. При такому підході створюються позитивні умови для активного і вільного розвитку особистості в діяльності. У загальному вигляді ці умови зводяться до наступного:

5. • учні отримують можливість вільного вираження своїх думок і почуттів у процесі спілкування;

6. • кожен учасник спілкування залишається у фокусі уваги інших;

7. • учасники спілкування відчувають себе в безпеці від критики, переслідування за помилки і покарання.

8. При гуманістичному підході до навчання зникають характерні для навчального процесу пізнавальні бар’єри, які знижують мотивацію учнів, спонукають їх до дратівливості.

9. Гуманістичний підхід передбачає навчання, центроване на учня. Це означає, що взаємодіючі між собою учні є центром пізнавальної активності на уроці.

10. Підводячи підсумок вищесказаному, необхідно підкреслити важливість взаємодії і співробітництва учнів, а також мовного завдання для організації комунікативного засвоєння мови. Комунікативне навчання включає формування комунікативної концепції, тобто внутрішньої готовності і здатності до мовного спілкування, орієнтує учнів на «входження» в інший культурний простір. Для такого навчання характерні, насамперед, нетрадиційні форми проведення занять.

11. Під початковим етапом в середній школі розуміється період вивчення іноземної мови, що дозволяє закласти основи комунікативної компетенції, необхідні і достатні для їх подальшого розвитку та вдосконалення в курсі вивчення предмета. В даному посібнику до початкового етапу ми відносимо 1-4 класи загальноосвітніх навчальних закладів. Щоб закласти основи комунікативної компетенції, потрібний досить тривалий термін, тому що учням потрібно з перших кроків ознайомитися з мовою,

4

1. що вивчається як засобом спілкування. Це означає, що вони повинні вчитися розуміти іншу мову на слух (аудіювання), висловлювати свої думки (говоріння), читати, тобто розуміти іншомовний текст, прочитаний про себе, і писати, тобто навчитися користуватися графікою і орфографією іноземної мови при виконанні письмових завдань, спрямованих на оволодіння читанням і усним мовленням, або вміти письмово викладати свої думки. Дійсно, щоб закласти основи по кожному з перерахованих видів мовної діяльності, необхідно накопичення мовних засобів, що забезпечують функціонування кожного з них на елементарному комунікативному рівні, що дозволяє перейти на якісно новий щабель їх розвитку в подальшому.

2. Початковий етап важливий ще й тому, що від того, як іде навчання на цьому етапі, залежить успіх в оволодінні предметом на наступних етапах. Не можна не погодитися з англійським методистом Г. Пальмером, який надавав дуже великого значення початку у вивченні іноземної мови. Так, він писав: «Подбайте про перші два етапи, а інші будуть піклуватися про себе». Хоча в цьому висловлюванні крім елементарного щаблю згадується і проміжний, це не знімає важливості першого, тобто початкового етапу.

3. Крім того, саме на початковому етапі реалізується методична система, покладена в основу навчання іноземної мови, що з перших кроків дозволяє вчителю увійти в цю систему і здійснювати навчально-виховний процес у відповідності з її основними положеннями.

4. Ще в 1947 році І.В. Рахманов писав: «... більшість методів (мається на увазі напрям, система навчання), істотно відрізняються один від одного тільки на елементарному ступені навчання, а для просунутого ступеню або зовсім не розроблені, або мало відрізняються один від одного навіть у методистів, що належать до протилежних таборів...»

5. Як відомо, побудова початкового етапу може бути відмінною щодо мовного матеріалу, його обсягу, організації, послідовності у формуванні та розвитку усного та писемного мовлення, врахування умов, в яких здійснюється навчально-виховний процес; розкриття потенційних можливостей самого предмета у вирішенні виховних, освітніх і розвиваючих завдань, що стоять перед школою.

6. Саме тому початковий етап у вивченні іноземної мови дозволяє закласти основи комунікативної компетенції, необхідні і достатні для їх подальшого розвитку та вдосконалення в курсі вивчення предмета.

5

2. Психологічні основи навчання іноземної мови в молодшому шкільному віці

Експерименти останніх років підтвердили, що заняття іноземною мовою розвивають дітей, перш за все, їх логічне мислення, піднімають їх освітній і культурний рівень, спостерігається позитивний вплив вивчення іноземної мови та на знання рідного. Тривалість сенситивного, тобто найбільш сприятливого для початку вивчення іноземної мови, періоду психологи трактують по-різному, але найбільш часто вони сходяться на періоді з 4 до 8 років. Фізіологи вважають, що існує біологічний годинник мозку, також як існують в часі етапи розвитку залоз внутрішньої секреції дитини. Дитина до 9 років - фахівець у володінні мовою. Після цього періоду мозкові механізми мови стають менш гнучкими і не можуть так легко пристосовуватися до нових умов. Після 10 років дитині доводиться долати безліч додаткових перешкод. Мозок дитини має спеціалізовану здатність засвоєння мови, але з віком вона зменшується. Швидкість і міцність запам’ятовування іншомовного матеріалу в цьому віці пояснюється як переважанням механізмів довготривалої пам’яті, так і наявністю імрітінга (вдруковування матеріалу в свідомість за умови наявності необхідного стимулу та мотивації).

Психологи визначають час для імрітінга до 8 років. Хоча у цього віку є деякі обмеження, на які люблять посилатися противники раннього навчання: наприклад, обсяг пам’яті у дитини справді менший, ніж у дорослого, але і її мовні потреби теж менші. Є всі підстави вважати, що саме заняття мовою сприяють поступовому збільшенню обсягу пам’яті. В даний час можна вважати доведеним, що за уявною легкістю оволодіння мовним матеріалом дітьми, навіть у природному середовищі, стоять складні процеси, побудовані не на імітації, а на узагальненні, хоча і внутрішньо неусвідомленому. Встановлено також, що дитина опановує другою мовою легше, ніж дорослий, тільки в умовах життєво важливого для неї спілкування, джерелом якого для даного віку є навчальна гра. Інтерес до можливості реального включення в нову гру забезпечує справжню внутрішню мотивацію вивчення іноземної мови дітьми.

Ігрова діяльність є провідною для дитини від 3 до 8 років і її значення не втрачається в початковій школі. Навчальні можливості гри на іноземній мові відзначали багато відомих педагогів: Л.В. Виготський і Д.Б. Ельконін. Великий російський педагог Ушинський, вважав, що при правильній організації навчального процесу навчання дітей іноземної мови повинно починатися з дошкільного віку. Ушинський вважав, що шлях розвитку мови дитини будується на розвитку дитячого мислення, а воно в свою чергу, спирається на конкретні зорові образи, на наочність. В даний час психологічні умови формування у дітей молодшого віку мовних навичок і умінь теоретично обґрунтовані і перевірені експериментально в дослідженнях і навчальних посібниках. На думку Ш.Г. Амонашвілі дитина дуже вільно опановує мову в ранньому віці без спеціального навчання. Дворічна дитина вже в змозі вести мовне спілкування з оточуючими його людьми. Дитина від народження успадковує якусь мовну функцію або мовну здатність. Ця функція синтезує в собі всі необхідні психічні закономірності, вона систематизує і виробляє способи мовотворчості, вона не потребує складних розумових операцій для розкриття закономірностей мови. Розумові операції виникають у дитини в результаті життєвого досвіду і діяльності навколишнього середовища, і поглиблюються, формуючись у міру оволодіння мовою.

6

Але ці розумові операції спрямовані не на досягнення закономірностей самої мови. Природжена мовна функція наділена специфічними здібностями: перша особливість полягає в тому, що її діяльність обмежена в часі. Саме в певний період потрібно забезпечити дитину необхідним умінням в навколишньому середовищі - умінням і здатністю навчатися. Через певний проміжок часу у дитини формується мова, мовний механізм, і функція втрачає свою значимість. Тому в той період, коли діє функція, дитина досить легко засвоює мову. В силу згасання мовної функції стає неможливим уподібнювати процес навчання іноземної мови процесу засвоєння мови. Тому варто скористатися могутністю мовної функції і не відмовлятися від навчання дитини іноземної мови в ранньому дитинстві. У дошкільному та молодшому шкільному віці природжена мовна функція поки що здатна діяти і якщо правильно організувати педагогічний процес з навчання іноземної мови, то вони можуть подовжити життя мовної функції.

Усі дослідники стверджують, що навчання має бути орієнтоване на психофізіологічні вікові особливості дітей. Доведено, що спеціальні заняття з іноземної мови можна починати з дітьми років 4-10, а після років 10 - марно сподіватися на позитивний результат. Найкраще починати вивчення іноземної мови у віці 5-8 років, коли система рідної мови добре засвоєна, а до нової мови вже сформувалося усвідомлене ставлення. Саме в цьому віці ще мало мовних штампів, легко перебудовувати свої думки на нову конструкцію і немає великих труднощів при вступі в контакт іноземною мовою. І якщо методична система побудована грамотно з лінгводидактичної і психолінгвістичної точок зору, то успіх в оволодінні запропонованим обмеженим мовним матеріалом і створення необхідних передумов для подальшого засвоєння іноземної мови забезпечені практично всім дітям.

Отже, ефект від занять іноземною мовою в молодшому шкільному віці неодмінно позитивно позначиться на розвитку дітей, культурі спілкування, впливатиме на активізацію всіх психічних функцій, розширить загальний кругозір дітей.

7

3. Про вивчення іноземної мови в молодшій школі

Чотирирічна початкова освіта розглядається як перший ступінь нової 11- річної школи, перед якою ставляться завдання, що відповідають світовим тенденціям розвитку освіти. На початковому ступені освіти відбувається становлення особистості молодшого школяра, виявлення і розвиток його здібностей, формування вміння і бажання вчитися, оволодіння елементами культури мовлення та поведінки.

Новий базовий навчальний план передбачає обов’язкове вивчення іноземної мови з 1 по 4 клас в початковій школі при 1-2-х годинах на тиждень у загальноосвітньому навчальному закладі .Той факт, що в 11-річній школі іноземну мову пропонується вивчати з 1 класу , є визнанням об’єктивно існуючого соціального інтересу до вивчення іноземних мов і підтвердженням важливості даного предмета для реалізації перспективних завдань розвитку особистості, таких, наприклад заходів, як зростання середнього рівня освіченості, підвищення вимог до загальної культури, формування готовності до міжнаціонального і міжкультурного співробітництва.

Оновлення змісту навчання іноземним мовам проявляється в тому, що відбір тематики і проблематики іншомовного спілкування орієнтований на реальні інтереси і потреби сучасних школярів з урахуванням різних вікових груп, на посилення діяльнісного характеру навчання в цілому.

Особливу увагу при відборі змісту навчання іноземним мовам приділяється соціокультурним знанням і вмінням, що дозволяє учням адекватно представляти культуру своєї країни в процесі іншомовного спілкування.

На першому ступені навчання (у 1-4 класах) реалізуються наступні цілі:

• сприяти більш ранньому залученню молодших школярів до нового для них мовного простору в тому віці, коли діти ще не мають психологічних бар'єрів у використанні іноземної мови як середовища спілкування, формувати у дітей готовність до спілкування іноземною мовою і позитивний настрій до подальшого її вивчення;

• сформувати елементарні навички комунікативних вмінь в чотирьох видах мовної діяльності (говорінні, аудіюванні, читанні, письмі) з урахуванням мовленнєвих можливостей і потреб молодших школярів;

• ознайомити молодших школярів із світом зарубіжних однолітків, із зарубіжним пісенним, віршованим і казковим фольклором і з доступними дітям зразками дитячої художньої літератури на іноземній мові, яка вивчається;

• долучити дітей до нового соціального досвіду з використанням іноземної мови за рахунок розширення спектра соціальних ролей в ігрових ситуаціях , типових для сімейного, побутового, навчального спілкування; формувати уявлення про найбільш загальні особливості мовної взаємодії рідною та іноземною мовами, про звичаї країн, мова яких вивчається, що відповідають інтересам молодших школярів;

• формувати деякі універсальні лінгвістичні поняття, які спостерігаємо в рідній та іноземній мовах, розвиваючи цим інтелектуальні, мовні і пізнавальні здібності учнів.

8

Раннє навчання іноземної мови надає учням можливість:

• розуміти на слух мову вчителя, однокласників, основний зміст нескладних текстів з опорою на зорову наочність і мовну здогадку;

• брати участь в діалогічному спілкуванні: вести етикетний діалог і елементарний двосторонній діалог-розпитування в обмеженому колі ситуацій повсякденного спілкування;

• коротко висловлюватися на теми, відібрані для початкової школи, відтворювати напам'ять знайомі римовані твори дитячого фольклору;

• оволодіти технікою читання вголос, читати про себе навчальні та полегшені автентичні тексти, користуючись прийомами ознайомчого та вивчаючого читання;

• писати короткі привітання і особисті листи (з опорою на зразок) заповнити просту анкету про себе;

• правильно вимовляти і розрізняти на слух звуки, слова, словосполучення і речення іноземної мови, дотримуватись інтонації основних типів речень;

• оволодіти найбільш уживаною лексикою в рамках тематики початкового етапу, освоїти продуктивний лексичний мінімум в обсязі не менше 500 лексичних одиниць. Загальний обсяг лексики, включаючи рецептивний лексичний мінімум, становить не менше 600 лексичних одиниць;

• отримати уявлення про основні граматичні категорії мови, яка вивчається, розпізнавати вивчену лексику і граматику при читанні і аудіюванні і використовувати їх в усному спілкуванні;

• освоїти елементарні відомості про країну, мова якої вивчається.

Цілі, поставлені перед предметом «іноземна мова» має вирішувати методично грамотний вчитель, який володіє сучасними технологіями навчання іноземної мови, який знає психолого-педагогічні особливості учнів молодшого шкільного віку. Починаючи навчання з 1 класу, дуже важливо, щоб процеси виховання і розвитку учнів йшли в руслі сучасних методик.

Як відомо, кількість вчителів іноземної мови, які мають спеціальну підготовку для роботи з молодшими школярами, невелика. Разом з тим вміння грамотно навчати спілкуванню іноземною мовою молодших школярів, які ще не цілком володіють комунікативними вміннями рідною мовою - завдання досить нелегке і відповідальне. Любов до предмету в даному віці дуже тісно пов’язана з відчуттям психологічного комфорту, радості, потреби і готовності до спілкування, які створює вчитель на уроці.

Успішний початок навчання іноземної мови сприяє створенню високої мотивації до вивчення іноземних мов. Успіх навчання та ставлення учнів до предмету багато в чому залежать від того, наскільки цікаво та емоційно вчитель проводить уроки. Звичайно, в процесі навчання іноземних мов учнів молодшого шкільного віку велике значення має гра. Чим більш доречно використовує учитель ігрові прийоми, наочність, тим цікавіше проходять уроки, тим міцніше засвоюється матеріал.

9

4.Інноваційні підходи до навчання іноземної мови з 1 класу

загальноосвітньої школи.

Навчання іноземної мови дітей шести-семи років знову набуло актуальності для педагогів.Суспільствонезадоволенерівнеммовноїпідготовкиучнівсередньоїшколи і один із шляхів усунення цього - зрушення точки відліку початку процесу навчання іноземної мови на 1 клас середньої школи, який традиційно вважається найбільш сприятливим періодом для оволодіння другою мовою.

При навчанні дітей іноземної мови необхідно пам'ятати, що Психолого-педагогічна концепція, на якій будувалося навчання іноземним мовам у різних країнах, ґрунтувалася на теорії засвоєння дитиною мови. Відповідно до цієї теорії, дитина оволодіває мовою в результаті наслідування мови дорослих, імітативним шляхом, без цілеспрямованого навчання. Іншими словами, ніхто не розчленовує для дитини потік мови на одиниці засвоєння, не вибудовує їх у певну послідовність, не пояснює правил граматики - і розвивається дитина до п'яти-шести років, будує самостійні висловлювання, успішно вирішуючи комунікативні завдання, а до семи-восьми - у мові дитини з'являються складні речення. І другою мовою відповідно до цієї теорії, дитина опановує так само, як і першою - спонтанно, без виокремлення правил, завдяки незвичайним здібностям до імітації, які втрачаються з роками. Доказ – розвиток дитини у двомовному оточенні. Але імітація не є основним механізмом оволодіння мовою в дитинстві – можливість самостійної побудови висловлювання досягається за рахунок величезної (зрозуміло, неусвідомленої) аналітичної роботи дитини, яка не стільки імітує, скільки розчленовує й узагальнює все, що бачить і чує і виводить системи правил, які означають вираження індивідуальних думок дитини. Всі діти, незалежно від конкретних особливостей рідної мови, проходять етап так званої сверх генералізації. «Дитина,», «зажгала світло», «у рибов немає зубів» в мові російських дітей, «Comed» «goed», «footies» в мові маленьких носії в англійської мови - все це говорить про те, що дитина, відкривши правило ( «ось так треба робити, коли багато »), бажає діяти разом з цим узагальненим правилом.

Іноді кажуть, що дитина діє за аналогією, але що це таке і яка психологічна природа дій за аналогією? Будь-яка аналогія, як стверджував видатний психолог А.Р. Лурія, припускає узагальнення .

Але яка різниця, за якими механізмами відбувається оволодіння мовою в дитинстві? Якщо цим оволодінням управляють несвідомі узагальнюючі процеси, може бути, що вони включаються при зіткненні дитини з другою іноземною мовою? Відповідь на це питання стає зрозумілою, якщо ми представимо психологічний фон оволодіння рідною мовою. Який двигун "запускає" процеси, які змушують дитину з усіх звуків, які вона чує навколо, виокремити, як значущі, тільки фонематичні протиставлення системи рідної мови? Чому маленькі діти за короткий час запам'ятовують сотні слів? Справа в тому, що аналогічна психологічна ситуація виникає у разі, коли іноземна мова виконує в житті дитини ті ж соціальні функції, що і перша, наприклад, необхідність грати з іншомовним партнером, спілкуватися з бабусею, яка говорить іншою мовою і т. д.

У таких умовах дитина дійсно швидше і успішніше дорослого навчиться говорити чужою мовою. Існує думка, що засвоєне в дитинстві, засвоюється назавжди. Та варто трохи звузити сферу іншомовного спілкування, як зникають навички й уміння іншомовного спілкування, якими дитина успішно оперувала, а зі зникненням цієї сфери на тривалий час ці навички редукуються практично до нуля.

10

Результати дослідження оволодіння другою мовою в дитинстві і аналіз існуючої практики навчання дозволяє висунути нові вимоги до побудови процесу навчання школярів початкової школи іноземним мовам.

Мова має засвоюватися дитиною усвідомлено, навчання у жодному разі не повинно перетворюватися на імітаційний процес; діти повинні опановувати іноземною мовою як засобом спілкування, і всі компоненти навчання (подання мовного матеріалу, зміст дій щодо його реалізації, необхідно підпорядкувати комунікативній меті. Реалізація цих вимог передбачає адекватну психолого-педагогічну організацію діяльності (точніше, взаємодії) педагога і дітей у процесі навчання.

У чому ж полягають особливості організації навчального процесу з вивчення іноземної мови з 1 класу середньої школи? По-перше, необхідно зазначити загальні особливості навчання іноземної мови. Педагогу необхідно прагнути, щоб заняття проходили на основі індивідуального підходу в умовах колективних форм навчання. По-друге, педагог повинен запропонувати такий спосіб засвоєння знань, який був би спрямований спеціально на розвиток, а не на шкоду йому. А для цього важливо, щоб кожна дитина була головною дійовою особою на уроці, почувала себе вільно і комфортно, брала активну участь в обговоренні теми уроку. На жаль, нерідко можна спостерігати в клас і таку картину: вчитель дуже активний, використовує ним самим підготовлені наочні посібники, застосовує різноманітні, у тому числі фронтальні, форми роботи, але почуття задоволення від активності не залишається. Ця незадоволеність багато в чому пояснюється тим, що діти виступають у ролі слухняних виконавців волі педагога: вони дисципліновано виконують його вказівки. Надмірне захоплення фронтальними формами роботи при навчаннідітейіноземноїмовистворюєлишеілюзіюактивностікожногоучня і навряд чи сприяє його творчому розвитку. Таким чином, важливо, щоб «діти були розкріпачені, разом з учителем «творили» урок. Не тільки і не стільки знання та володіння мовним матеріалом визначають ефективність процесу навчання іноземної мови у молодшому шкільному віці, скільки готовність і бажання дітей брати участь у міжкультурному спілкуванні мовою, яка вивчається . Це можливо, якщо основною формою шкільної діяльності буде не слухання, говоріння, читання на іноземній мові, а живе, активне спілкування з учителем і один з одним (у тому числі, наприклад, у процесі спільного чи групового виконання виробу згідно з написаною на іноземній мові інструкцією) ».

При вивченні іноземної мови важливо те, яким голосом викладач вимовляє слова і фрази і який при цьому вираз його обличчя.

Безумовно, голос викладача повинен бути добрим, що спонукає до спілкування, а вираз обличчя повинен відповідати тону, який повинен бути інтригуючим, довірливим або серйозним, діловим, що виражає радість зустрічі, вселяє успіх.

При вивченні іноземної мови з 1 класу середньої школи необхідно особливо звернути увагу на взаємовідносини учня з оточуючими, щоб він не був тільки об'єктом контролю сформованості мовної компетенції. Головне, щоб учень, вступаючи в спілкування іноземною мовою, не відчував страх за помилку і прагнув усіма наявними в його розпорядженні засобами реалізувати той чи інший комунікативний намір. Як відомо, помилки – це засіб і умова успішного оволодіння комунікативною компетенцією; їх наявність не свідчить про неуспіх, навпаки, вони показують, що навчальний процес проходить нормально і учні беруть у ньому активну участь.

Комфортність взаємодії дітей під час спілкування іноземною мовою багато в чому залежить від того, як використовуються різні організаційні форми навчання. При цьому дуже важливо, по можливості, правильно розміщувати дітей у класній кімнаті.

11

Розташування учнів у класі визначається завданнями спілкування і взаємодії: розміщення учнів під час роботи з дошкою (при читанні), під час бесіди з учителем або один з одним (під час обговорення прочитаної англійською мовою казки і продумуванні сценарії постановки).

Отже, іноземна мова має засвоюватися учнями як засіб спілкування. Діти повинні вивчати її у процесі зацікавленого спілкування та взаємодії з різними персонажами: вчителем, ляльками. Будь-яке спілкування (безпосереднє або опосередковане) починається з мотиву і цілі, тобто з того, чому і навіщо щось говориться, сприймається на слух, читається і пишеться.

Учень повинен чітко уявляти собі мету і кінцевий результат – що саме буде досягнуто, якщо він виголосить слово, побудує висловлювання, прослухає або прочитає текст.

Для успішногопроходженняпроцесунавчаннянеобхідностворитимотивидіїдітей.

Діти повинні бачити результати практичного застосування мови. Учень, частіше за все, не бачить реальної можливості скористатися своїми знаннями. Усунути цей недолік можна за допомогою прийомів проектної методики, яка будується на наступних принципах:

- формулювання конкретної мети, спрямоване на досягнення не «мовного», а практичного результату;

- отримання кожним учнем або групою учнів конкретного завдання, спрямованого на виконання практичної дії за допомогою мови;

- самостійне виконання учнями отриманого завдання і допомога вчителя у разі необхідності;

- спільна відповідальність учнів і вчителя за результати роботи.

Діти, особливо 1 класу, повинні вивчати іноземну мову не тільки як засіб спілкування, але і як елемент залучення їх до іноземної культури. На мій погляд, цей момент дійсно важливий, оскільки він сприяє розширенню загального кругозору дітей, що позначається в подальшому на їх успішності,наприклад, з географії, естетики, світової художньої культури, літератури. Для формування країнознавчої мотивації можна допомогти школярам встановити листування, обмін листівками, фотографіями, дисками з однолітками з інших країн.

Звичайно, для першокласників ця процедура буде досить складна. Але ввести дитину у світ культури Великої Британії, Німеччини чи Франції – найважливіше завдання вчителя. Цим самим він буде сприяти формуванню у дітей загальнолюдської свідомості.

Тому навчання молодших школярів іноземної мови з самих перших кроків будується як діалог двох культур. І найголовніше, у процесі навчання мов і слід пам'ятати: роль імітаційного початку в процесі навчання надзвичайно низька, діти опановують матеріалом усвідомлено,а не на основі імітації, тому потрібно організувати діяльність дітей для оволодіння іноземною мовою, щоб вони завжди бачили сенсу тому, що вони роблять.

Буквально, з перших уроків учитель повинен використовувати матеріал для аудіотренінга. При навчанні дітей говорінню важливо усвідомити відмін у монологічної та діалогічної форм мовлення, виходячи з особливостей кожної з них. «У моно логічності мови заохочуються логічність висловлювання, його емоційність при зверненні до слухача.

У діалогічномузверненнідітивчатьсякористуватисямінімальнимимовнимизасобами, що відповідають нормам сучасної літературно-розмовної мови, наприклад: «Ти куди?» - «У кіно.» (а не: «Ти куди йдеш?» - «Я йду в кіно», тому що цей варіант не є характерним для реального спілкування).

12

При навчанні опосередкованої форми спілкування (через книгу - читання) необхіднодиференціюватиприйомироботиоволодіннячитанняміззагальнимрозумінням, повним розумінням і пошуком необхідної інформації. При цьому в дітей формується культура читання (за допомогою таких, наприклад, завдань як «Прочитайте заголовок і подумайте про що може йти мова в тексті?». Навчання іноземній мові у 1 класі здійснюється на усній основі, що дозволяє зосередити увагу школярів на звуковій стороні нової для них мови, дає можливість швидко накопичувати мовний матеріал, формувати вміння здійснювати мовні дії з ним. При вивченні мови на початковому етап і здійснюється процес інтеграції, тобто навчання мовних засобів спілкування відбувається не окремо, а взаємопов'язано: діти опановують звуки, інтонацію, слова, граматичні форми, виконуючи мовні дії з мовним матеріалом і вирішуючи різноманітні завдання спілкування. Всі форми і види спілкування взаємодіють один з одним, і навчання також здійснюється взаємопов’язано: діти читають те, що засвоєно в усному мовленні (слуханні і говорінні), розповідають про те, що вони читають.

Звідси випливає наступна рекомендація: навчайте читання на основі усного мовлення і усного мовлення у тісному зв'язку з читанням, лексики і граматики та оволодіння усною мовою та читанням ». Чим менше дитина, тим більше навчальний процес має спиратися на її практичні дії, тому що їй не достатньо тільки дивитися і міркувати, їй необхідно взяти предмет у руки, погладити його, побудувати що-небудь і т.д.

На думку сучасних методистів сьогодні настав час, коли навчання треба перевести на інноваційну основу шляхом перебудови педагогічної психології вчителя і навчальної технології учня, змінивши сам підхід до здобуття знань. Більшість педагогів згодні, що інноваційне навчання є на сьогодні найефективнішим. Інноваційний, нетрадиційний підхід у навчанні забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань з усіх предметів, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, формує стійкий інтерес до предмету, сприяє розвитку творчої особистості. Процес навчання англійської мови з використанням нетрадиційних форм навчання сприяє формуванню інтересу до мови; позитивному відношенню до її вивчення; стимулює самостійну мовленнєву діяльність дітей; дає можливість більш цілеспрямовано здійснювати індивідуальний підхід у навчанні.

Уроки, які не вкладаються (повністю або частково) в рамки виробленого й сформульованого дидактикою, на яких вчитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, традиційних видів роботи, - нестандартні. Це можуть бути й уроки-діалоги, диспути, КВК, конференції, аукціони, концерти, подорожі, екскурсії, ігри.

Нестандартний урок – це, передусім, творчість, самобутність, навіть мистецтво педагога, учителя-майстра, який застосовує власні нетрадиційні форми роботи з дітьми, використовує індивідуальні, часто саморобні дидактичні матеріали. Характерна риса таких уроків - це інформаційно-пізнавальна система навчання, тобто оволодіння готовими знаннями, через пошук нових, розкриття внутрішньої сутності явищ через гру, лекцію, диспут. Нестандартний урок стимулює пізнавальну самостійність, творчу активність, ініціативу школярів, сприяє їх розвитку, підвищенню якості знань, формуванню працьовитості, потрібних у житті навичок та вмінь. На основі аналізу наукової літератури можна визначити дві основні групи таких уроків: 1) “пульсуючі”, тобто форми навчання, які відомі в педагогіці давно, але в силу соціальних та інших умов, потреб частота їх застосування в практиці різна; 2) “нестандартні уроки”, які відзначаються оригінальністю їх організації та проведення. Вони виникли порівняно недавно під впливом засобів масової інформації (телебачення, радіо).

13

З метою удосконалення навчального процесу бажано використовувати нетрадиційні форми навчання, або їх елементи. Застосування нетрадиційних форм навчання сприяє формуванню пізнавальних інтересів школярів, так як учень безпосередньо бере участь в діяльності, в якій оволодіває знаннями, вміннями та навичками. У шкільній практиці, при вивчені нового матеріалу, вчителя частіше застосовують такі нетрадиційні уроки як: урок-лекція, урок-семінар, урок-конференція, театралізовані уроки, урок-репортаж, урок-свято, урок-телепрограма, урок-подорож, урок-екскурсія, урок-портрет та ін. Рішення завдань, поглиблення та розширення знань, повторення, пов’язане з використанням уроків-усного журналу, уроків-інтерв’ю, цікавих повідомлень, таких як: “Я хотів би знати”, “Захист проекту”, “Інформаційний пошук”. С цією ж метою використовуються і уроки творчості: урок-твір, розробка проекту, презентація казок і ребусів, складання кіносценаріїв, КВК, вікторини.

Урок-конкурс можна проводити з читання віршів, співу пісень, розігрування сценок. Змагаються декілька команд. Вчитель завчасно завдає завдання для виконання на уроці (завдання однакові для всіх). Учні ретельно готуються, репетують. Потім демонструють на уроці свої вміння. Враховується якість виконання. Вчитель разом з жури визначають переможців.

Урок-подорож. Заочно можна подорожувати по різних країнах. Наприклад, при вивчені теми “Великобританія”, на уроці дається команда про початок рейсу із України до Великобританії. Вчитель завчасно готує комплекти фотокарток, плакати, карту, слайди, магнітофон та аудіо-касети. Протягом уроку вчитель розповідає про Великобританію та її мешканців, підкріплюючи свою розповідь демонстрацією фотокарток, малюнків, карти. Необхідну лексику та власні назви учні записують у зошити.

Урок-залік – це нова форма проведення повторювально-узагальнюючого уроку, уроку контролю й обміну здобутих знань. Треба зазначити, що контролююча функція не є основною. На уроці важливо, щоб діти закріпили, узагальнили, систематизували вивчений матеріал. Уроки-заліки сприяють формуванню вольової сфери школярів, навичок самодисципліни. Таких уроків можна планувати 3-4 на рік з особливо важливих тем. Форма заліку: усна, фронтальна перевірка знань з теорії, самостійна робота практичного характеру; письмове опитування за картками-завданнями. Наприклад у 5 класі, при вивчені теми “Спорт” можна використати на уроці взаємоопитування учнів. В залікову комісію входять найсильніші учні. Питання записуються на дошці у дві колонки: у першу – граматичні, у другу – лексичні. Голова комісії викликає 5-6 учнів (у залежності від кількості екзаменаторів) і кожному дається по одному питанню із першої колонки. Школярі відповідають членам комісії та отримують оцінки. Потім голова комісії каже учню номер завдання із другої колонки. Учень знову готується і відповідає члену комісії, вже іншому. Вчитель уважно стежить за процесом опитування, а за результатами двох відповідей він виводить підсумкову оцінку.

14

Висновки

Усі види діяльності, типові для молодшого школяра повинні бути, по можливості, включені в загальну канву уроку мови, і чим більше видів сприйняття буде задіяно в навчанні, тим вище виявиться ефективність останнього, тому в процесі спілкування на заняттях з іноземної мови можна і Потрібно включати в діяльність школярів такі елементи, які характерні для розвитку здібностей дітей при освоєнні названих вище предметів. Таким чином, процес інтеграції дає можливість вчителю залучати дітей засобами навчальних предметів початкової школи до культури іншого народу і усвідомлення своєї культури;розширювати сферу застосування мови за рахунок включення її в інші види діяльності (образотворче мистецтво, трудову, музичну та ін.); робити іншомовні знання, навички та вміння більш доцільними, орієнтованими на конкретні області застосування; розвивати творчі здібності дітей.

І, як було сказано вище, при навчанні іноземної мови здійснюється індивідуальний підхід в умовах колективних форм навчання. Реалізація цього положення в школі передбачає:

- підбір індивідуальних завдань в залежності від здібностей учня і рівня сформованості у нього мовних навичок та вмінь;

- постановку мовних і пізнавальних завдань, пов'язаних з особистістю учня, його досвідом, бажаннями, інтересами, емоційно-чуттєвою сферою;

- навчання вмінню працювати в колективі і взаємодіяти один.

Література

1. Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса: (Методические основы). – М.: Просвещение, 1982. – 192с.

2. Махмутов М.И. Современный урок и пути его организации. – М., 1975. – 64с.

3. Підласий І.П. Як підготувати ефективний урок: Кн. Для вчителя. – К.: Рад. шк. 1989. – 240с.

4. Щукина Г.И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе: Учебное пособие для студентов пед. Ин-тов. – М.: Просвещение, 1979. – 160с.

5. Подопрігорова Л.А. "Використання Інтернету в навчанні іноземним мовам". ИЯШ, 2003

6. Жукова, І.В. Дидактичні ігри на уроках англійської мови / І.В. Жукова / / Перше вересня. Англійська мова, 2006.

15