Дослідження проблеми домашнього насильства над дітьми The research of the problem of the homeviolence against children

УДК 316.6

Дослідження проблеми домашнього насильства над дітьми

The research of the problem of the homeviolence against children

Разводова Т.О.

(методист Центру практичної психології, соціальної роботи та здорового способу життя, КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти», м. Харків)

Актуальність вивчення проблеми психологічного насильства в сім’ї визначається, насамперед, тією обставиною, що, згідно сучасним науковим уявленням про природу насильства, воно становить універсальний життєвий контекст процесів навчання та виховання: всі діти в тій чи іншій мірі піддаються психологічному насильству.

Уявлення про те, що насильство має місце тільки в соціально неблагополучних сім’ях, сучасні дослідники вважають неспроможним міфом суспільної свідомості.

Насильство – це фізичний, психологічний, соціальний вплив на людину (дитину) з боку іншої людини (дитини чи дорослого), сім’ї, групи або держави, що змушує її переривати значиму діяльність і виконувати іншу, суперечить їй, або загрожує її фізичному чи психологічному здоров’ю та цілісності [1].

В даний час прийнято виділяти основні види насильства [4]:

• Фізичне насильство виражається у побитті, ляпасах і т. д. Побої можуть наноситися як рукою, так і з використанням предметів. Цей вид насильства найлегше визначити, так як після нього у потерпілого можуть бути синці, опіки, переломи або розтягування, порізи.

• Емоційне, словесне насильство - це вид насильства найчастіше поширений у сучасному світі. Багато хто навіть не сприймають його як насильство. Таке насильство виражається в лайливих словах, криках, погрозах, підвищенні голосу. Це насилля, якщо:

- людина використовує слова, що принижують особистість та гідність іншої людини. До таких слів можна віднести прізвиська, які дають у школі, вони часто бувають образливими;

- слова, які говорить одна людина іншій, містять загрозу «Якщо ще раз таке зробиш – я тебе поб’ю!», «Це тобі так не минеться!», «Тільки скажи кому-небудь, і я тебе вб’ю!». Ці слова викликають страх і змушують людину мовчати. У даному випадку людина, що здійснює насильство, може відчувати себе спокійно й безпечно та продовжувати своє насильство;

- заборона бачитися та дружити з тими, кого ти обираєш, і кого ти любиш. Так батьки можуть заборонити бачитися й спілкуватися з іншими родичами, розлучені батьки не дозволяють зустрічатися з одним із батьків.

• Сексуальне насильство, тобто примус одягатися в дуже відкритий одяг, у якому людина відчуває себе ніяково, небажані дотики до певних частин тіла, небажані поцілунки, образи словами, статевий акт, сексуальні дії в присутності дитини. Інцест - цей вид сексуального насильства, під яким розуміють близькі, інтимні стосунки між родичами, наприклад між батьком і дочкою.

• Психічне насильство - цей вид насильства проявляється в замиканні дитини в маленькому і темному приміщенні, коли не дають їсти й пити, залишають дитину наодинці, не дивлячись на те, що вона боїться залишатися одна або в силу свого маленького віку не може бути без дорослих.

Часто діти можуть не піддаватися насильству, але бути свідками насильства стосовно близьких людей. Такі діти можуть відчувати емоційний дискомфорт, викликаний почуттями:

- вини та відповідальності за те, що в сім’ї відбувається насильство;

- страху, викликаного тим, що вони самі, так само як і їхні близькі можуть постраждати фізично від насильства;

- злості, відчаю, страху розлучення батьків, невідомості, які неможливо висловити;

- сорому, що це відбувається лише в їх родині;

- пригніченості та безпорадності, так як не можуть змінити положення сім’ї;

- ваги, через необхідність виконувати батьківські обов’язки (піклуватися про інших дітей, старих родичів, заробляти гроші);

- відособленості та самотності, так як дитина не може довірити цю сімейну таємницю нікому.

Діти, що піддаються насильству або є свідками домашнього насильства, можуть вести себе таким чином:

- відмовляються ходити до школи, оскільки побоюються, що хто-небудь може дізнатися про сімейну ситуацію насильства;

- проявляють турботу про інших більше, ніж про себе самого;

- можуть бути надмірно агресивними або, навпаки, занадто пасивними;

- на будь-які репліки в їх адресу, реагують образами, знущальними фразами, намагаються нападати;

- ведуть себе таким чином, щоб привернути увагу до себе;

- навмисно завдають біль іншим дітям або тварині;

- вживають алкоголь, наркотики або дурманні речовини;

- говорять про самогубство;

- мають незвичні сексуальні пізнання;

- поводяться як маленькі дорослі – бездоганно;

- ведуть активну громадську діяльність, щоб менше бувати вдома;

- мають проблеми з апетитом [5].

Жорстоке поводження з дітьми – це умисне або необережне поводження або дії з боку дорослих або дітей, які призвели до травм, порушення в розвитку, смерті дитини або загрожують правам і добробуту дитини [1].

Сьогодні домашнє насильство є не таким вже рідкісним явищем. Випадки домашнього насильства зустрічаються все частіше і частіше. Насильство може здійснюватися над дітьми будь-якого віку, а так само над дорослими. Статистика показує, що близько 67% дітей, над якими були зроблені насильницькі дії, перебували у віці менше одного року, 80% - у віці менше трьох років. Крім того, дослідниками було виявлено, що якщо акт насильства в сім’ї над дитиною мав місце бути хоча б раз у минулому, то згідно зі статистикою, він в 50 % випадків повториться знову. Більш того, 10% таких випадків мають летальні наслідки. Також було виявлено насильство над дітьми, які мають різноманітні порушення, які страждають розладами мови, розумовими порушеннями, що мають вроджені аномалії та захворювання, що носять хронічний характер і над нерідними, прийомними дітьми.

Так, згідно зі статистичними даними більше 75% деспотів є батьки дітей, у 11% випадків в якості домашніх тиранів виступають ті чи інші родичі, а в 4% випадків насильства над дітьми роблять люди, які не мають родинних зв’язків з жертвою, у якості таких виступають няні та опікуни. Крім того, 10% – це люди, які взагалі не пов’язані з жертвою родинними чи іншими формами взаємин [4].

Безсумнівно, що жорстоке поводження не проходить безслідно для дитини і має ряд наслідків. Так деспотизм і пригнічення в сім’ї завдає душевний і фізичний біль не тільки дітям, але й сім’ї в цілому та випливає в дуже довгострокові й негативні наслідки. Така форма стресу може сприяти порушенню роботи нервової системи [6].

Насильство здійснюється в сім’ях, які перебувають на обліку в міліції, органах соціального захисту та в неблагополучних сім’ях. Як правило діти, батьки, дідусі, бабусі з таких сімей проходили через сильний біль, страждання, переживаючи розлуку, фізичне або сексуальне насильство, нехтування, смерть і жорстокість, і сприймають образ життя своєї родини як єдино нормальний.

Все це в свою чергу веде до виникнення конфліктів, криз, уразливості сім’ї та родичів.

Для таких неблагополучних сімей минуле є справжнім, а справжнє – майбутнім. Життя обертається по спіралі в замкнутому просторі порожнечі. Те, про що не можна говорити, вихлюпується в діях, поведінці.

Все це призводить до того, що стаючи дорослими, такі діти, які постійно піддавалися насильству, можуть бути схильні до значного впливу підвищених ризиків всіляких проблем, пов’язаних з психічним і фізичним здоров’ям, зокрема до головних таких проблем відносяться вчинення злочинів, пов’язаних з насильницькими діями, постійні депресії, неадекватна сексуальна поведінка, рання незапланована вагітність у дівчаток, алкоголізм і наркоманія.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Насилие в семье: особенности психологической реабилитации: учеб. пособие для вузов / под ред. Н. М. Платоновой, Ю. П. Платонова. – Санкт-Петербург : Речь, 2004.

2. Орлов А. Б. Психологическое насилие в семье – определение, аспекты, основные направления оказания психологической помощи // Психолог в детском саду. – 2000. – № 2-3.

3. Проблемы насилия над детьми и пути их преодоления / под ред.
Е.Н. Волковой. – Санкт- Петербург : Питер, 2008.

4. Статистика и последствия жестокости в семье // Ужасные родители. – Электрон. дан. – Москва, 2011-2012. – Режим доступа: http://www.mybadparent.ru/zhestokoe-obrashhenies-detmi/statistika-i-posledstvia-zhestokosti-v-semie.

5. Шульга Т.И. Работа с неблагополучной семьей: учеб. пособие /
Т.И. Шульга. – Москва : Дрофа, 2005.

6. Шульга Т.И. Социально-психологическая помощь обездоленным детям: опыт исследований и практической работы: учеб. пособие / Т.И. Шульга,
Л.Я. Олиференко, А.В. Быков. – Москва : Изд-во УРАО, 2003.