ІГРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ – ІНТЕРАКТИВНИЙ МЕТОД В ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНОМУ НАВЧАННІ НА УРОЦІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
ІГРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ – ІНТЕРАКТИВНИЙ МЕТОД В ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНОМУ НАВЧАННІ НА УРОЦІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
ІГРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ – ІНТЕРАКТИВНИЙ МЕТОД
В ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНОМУ НАВЧАННІ
НА УРОЦІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
І. ГРА ЯК МЕТОД АКТИВІЗАЦІЇ МОЖЛИВОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ ТА КОЛЕКТИВУ У НАВЧАННІ. КОМПОНЕНТИ ГРИ, ЇЇ ФОРМА, ОСНОВНІ ОЗНАКИ
І.1. ГРА – ФОРМА УРОЧНОЇ ТА ПОЗАУРОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
І.2. ЗНАЧЕННЯ І МІСЦЕ ГРИ НА УРОЦІ
І.3. ТЕМАТИКА ІГРОВИХ ЗАВДАНЬ
І.4. ІГРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ – ІНТЕРАКТИВНИЙ МЕТОД В ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНОМУ НАВЧАННІ
І.5.ІНТЕРАКТИВНИЙ УРОК. ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ, ПРИЙОМИ, ІГРИ НА УРОЦІ
І.6. МОВНА ГРА
ІІ.ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОЧУВАННЯ ГРИ НА УРОЦІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.
ІІ.1.ТИПИ УРОКІВ, НА ЯКИХ ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ ГРА
ІІ.2.ГРА НА УРОЦІ (6, 7 КЛАС. ТЕМА «МОРФОЛОГІЯ»)
І. ГРА ЯК МЕТОД АКТИВІЗАЦІЇ МОЖЛИВОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ ТА КОЛЕКТИВУ У НАВЧАННІ. КОМПОНЕНТИ ГРИ, ЇЇ ФОРМА, ОСНОВНІ ОЗНАКИ
Зацікавлювати школярів предметом можна різними шляхами. Але одним із важливих стимуляторів інтересу до навчання та активізації можливостей, як якоїсь окремої особи так і всього учнівського колективу, на мою думку, може виступати гра.
Як стверджують психологи, гра є одним із основних видів діяльності людини. Школярі відчувають потребу гратися не тільки в позаурочний час, а й на уроках. Тому ігрові елементи фактично можна використовувати на будь-якому з етапів уроку, які виховують у дітей інтерес до навчання, сприяють успішному засвоєнню навчального матеріалу, сприяють розширенню кругозору учнів, дають можливість урізноманітнювати форми робіт на уроці, розвивають мовлення учнів, їхню творчу фантазію і здібності.
Сучасна психологія стверджує, що гра охоплює всі періоди життя людини. Гра – це важлива форма життєдіяльності людини, а не вікова ознака. Людина з грою не розлучається ніколи, змінюються лише її мотиви, форми проведення, ступінь вияву почуттів та емоцій.
Можна сказати, що гра під час уроку або ігрова форма навчання – це спосіб взаємодії вчителя й учнів, зумовлений грою, що веде до визначення та реалізації дидактичних цілей та завдань навчання.
Структура розгорнутої ігрової діяльності включає такі компоненти:
1.спонукальний (потреби, мотиви, інтереси, прагнення, які визначають бажання брати участь у грі);
2.орієнтувальний (вибір засобів і способів ігрової діяльності);
3.виконавчий ( дії, операції, які надають можливість реалізувати ігрову мету);
4.контрольно-оцінювальний (коригування та стимулювання активності в ігровій діяльності).
Ігрову форму навчання характеризують трьома основними ознаками:
1.визначає мету, спрямовану на зміст освіти, що підлягає засвоєнню;
2.передбачає вид навчально-пізнавальної діяльності , яку вона організує;
3.визначає характер взаємодії учителя й учнів.
Ігрова форма навчання, як і будь-яка інша, передбачає наявність знань про:
1.мету діяльності, що є знаннями про результат цієі діяльності ( без такої попередньої мети діяльність субєктів навчального процесу не може бути цілеспрямованою, тобто усвідомленим рухом до мети);
2.необхідний для досягнення мети спосіб дяльності;
3.необхідні й можливі засоби інтелектуального, практичного або предметного характеру, оскільки завжди діяльність пов'язана з ними;
4.обєкт діяльності, без якого діяльності не буває. Саме знання про обєкт та його властивості супроводжується у даній формі навчання необхідним знанням про зміни обєкта та механізм його перетворення.
Для ігрових форм навчання характерні певні особливості , що відрізняють їх від традиційних:
1.наявність ігрових моделей обєкта , процесу або діяльності;
2.активізація мислення та поведінки;
3.високий ступінь задіяності у навчальному процесі;
4.обовязковість взаємодії вчителів між собою та навчальним або програмовим матеріалом;
5.посилення емоційності, творчий характер заняття;
6.самостійність у прийнятті рішень;
7.бажання набути необхідних умінь і навичок у відносно короткий термін.
Серед ігрових форм навчання вирізняють :
ігри-вправи
ігрові дискусії
ігрові ситуації
навчально-рольові (ділові ) ігри.
Ділова гра може бути організована :
у вигляді розробки та захисту проектів;
у формі групового розв'язання задач мовного, економічного, виробничого або іншого змісту;
у формі бригадного виконання дослідницької роботи тощо.
Під час проведення ділової гри може моделюватися діяльність якоїсь установи щодо рішення реальної для неї проблеми.
...
Вы уже знаете о суперспособностях современного учителя?
Тратить минимум сил на подготовку и проведение уроков.
Быстро и объективно проверять знания учащихся.
Сделать изучение нового материала максимально понятным.
Избавить себя от подбора заданий и их проверки после уроков.
Просмотр содержимого документа
«ІГРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ – ІНТЕРАКТИВНИЙ МЕТОД В ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНОМУ НАВЧАННІ НА УРОЦІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ »
ІГРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ – ІНТЕРАКТИВНИЙ МЕТОД
В ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНОМУ НАВЧАННІ
НА УРОЦІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ
І. ГРА ЯК МЕТОД АКТИВІЗАЦІЇ МОЖЛИВОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ ТА КОЛЕКТИВУ У НАВЧАННІ. КОМПОНЕНТИ ГРИ, ЇЇ ФОРМА, ОСНОВНІ ОЗНАКИ
І.1. ГРА – ФОРМА УРОЧНОЇ ТА ПОЗАУРОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
І.2. ЗНАЧЕННЯ І МІСЦЕ ГРИ НА УРОЦІ
І.3. ТЕМАТИКА ІГРОВИХ ЗАВДАНЬ
І.4. ІГРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ – ІНТЕРАКТИВНИЙ МЕТОД В ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНОМУ НАВЧАННІ
І.5.ІНТЕРАКТИВНИЙ УРОК. ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ, ПРИЙОМИ, ІГРИ НА УРОЦІ
І.6. МОВНА ГРА
ІІ.ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОЧУВАННЯ ГРИ НА УРОЦІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.
ІІ.1.ТИПИ УРОКІВ, НА ЯКИХ ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ ГРА
ІІ.2.ГРА НА УРОЦІ (6, 7 КЛАС. ТЕМА «МОРФОЛОГІЯ»)
І
ГРА ЯК МЕТОД АКТИВІЗАЦІЇ МОЖЛИВОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ
ТА КОЛЕКТИВУ У НАВЧАННІ. КОМПОНЕНТИ ГРИ, ЇЇ ФОРМА, ОСНОВНІ ОЗНАКИ
Зацікавлювати школярів предметом можна різними шляхами. Але одним із важливих стимуляторів інтересу до навчання та активізації можливостей, як якоїсь окремої особи так і всього учнівського колективу, на мою думку, може виступати гра.
Як стверджують психологи, гра є одним із основних видів діяльності людини. Школярі відчувають потребу гратися не тільки в позаурочний час, а й на уроках. Тому ігрові елементи фактично можна використовувати на будь-якому з етапів уроку, які виховують у дітей інтерес до навчання, сприяють успішному засвоєнню навчального матеріалу, сприяють розширенню кругозору учнів, дають можливість урізноманітнювати форми робіт на уроці, розвивають мовлення учнів, їхню творчу фантазію і здібності.
Сучасна психологія стверджує, що гра охоплює всі періоди життя людини. Гра – це важлива форма життєдіяльності людини, а не вікова ознака. Людина з грою не розлучається ніколи, змінюються лише її мотиви, форми проведення, ступінь вияву почуттів та емоцій.
Можна сказати, що гра під час уроку або ігрова форма навчання – це спосіб взаємодії вчителя й учнів, зумовлений грою, що веде до визначення та реалізації дидактичних цілей та завдань навчання.
Структура розгорнутої ігрової діяльності включає такі компоненти:
спонукальний (потреби, мотиви, інтереси, прагнення, які визначають бажання брати участь у грі);
орієнтувальний (вибір засобів і способів ігрової діяльності);
виконавчий ( дії, операції, які надають можливість реалізувати ігрову мету);
контрольно-оцінювальний (коригування та стимулювання активності в ігровій діяльності).
Ігрову форму навчання характеризують трьома основними ознаками:
визначає мету, спрямовану на зміст освіти, що підлягає засвоєнню;
передбачає вид навчально-пізнавальної діяльності , яку вона організує;
визначає характер взаємодії учителя й учнів.
Ігрова форма навчання, як і будь-яка інша, передбачає наявність знань про:
мету діяльності, що є знаннями про результат цієі діяльності ( без такої попередньої мети діяльність суб'єктів навчального процесу не може бути цілеспрямованою, тобто усвідомленим рухом до мети);
необхідний для досягнення мети спосіб дяльності;
необхідні й можливі засоби інтелектуального, практичного або предметного характеру, оскільки завжди діяльність пов'язана з ними;
об'єкт діяльності, без якого діяльності не буває. Саме знання про об'єкт та його властивості супроводжується у даній формі навчання необхідним знанням про зміни об'єкта та механізм його перетворення.
Для ігрових форм навчання характерні певні особливості , що відрізняють їх від традиційних:
наявність ігрових моделей об'єкта , процесу або діяльності;
активізація мислення та поведінки;
високий ступінь задіяності у навчальному процесі;
обов'язковість взаємодії вчителів між собою та навчальним або програмовим матеріалом;
посилення емоційності, творчий характер заняття;
самостійність у прийнятті рішень;
бажання набути необхідних умінь і навичок у відносно короткий термін.
Серед ігрових форм навчання вирізняють :
ігри-вправи
ігрові дискусії
ігрові ситуації
навчально-рольові (ділові ) ігри.
Ділова гра може бути організована :
у вигляді розробки та захисту проектів;
у формі групового розв'язання задач мовного, економічного, виробничого або іншого змісту;
у формі бригадного виконання дослідницької роботи тощо.
Під час проведення ділової гри може моделюватися діяльність якоїсь установи щодо рішення реальної для неї проблеми.
І.1.
ГРА – ФОРМА УРОЧНОЇ ТА ПОЗАУРОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Аналізуючи свій педагогічний досвід, я переконалась, щодо найпопулярніших форм , як урочної, так і позаурочної навчально-виховної діяльності, спрямованої, зокрема, на інтеграцію знань і способів здобуття їх, належить передовсім, гра. Справді, різноманітні ігрові форми для реалізації ідеї інтегрованого навчального змісту й способів пізнавальної діяльності видаються найбільш прийнятними , оскільки гра позитивно впливає на процес навчання, створюючи атмосферу невимушеності.
Грі належить провідна роль у розвитку розумових і творчих здібностей учнів. В ігровій діяльності використовуються такі прийоми навчання, які ефективно формують їхню пізнавальну діяльність , самостійність, ініціативність, уміння діяти в нестандартних ситуаціях, призвичаюють їх не тільки нагромаджувати факти, а й шукати творчих підходів до використання інформації. Тому кожна гра, крім розвивальної, комунікативної, інформаційної та активізуючої функції, має виконувати ще й інтегративну функцію, забезпечуючи міжпредметні зв'язки.
Сучасні психологи, фахівці з педагогіки і методики викладання наголошують на колосальному навчально-виховному потенціалі ігрової діяльності школярів. Дидактика нашого часу дедалі інтенсивніше освоює цей напрям методичного пошуку, вчительство дедалі частіше творчо опрацьовує педагогічний досвід використання ігор , ігрових завдань і прийомів, розробляє власні ігрові методики.
Особливо важливим і результативним є використання ігрових технологій інтегративного типу під час вивчення рідної мови.
Кожна гра має власну структуру, може складатися з різних оригінальних конкурсів, турнірів, змагань. У грі бере участь певна кількість учнів класу (або всі), розподіливши між собою ролі та обов'язки. Переможців відзначають найвищим балом (якщо гра відбувається на уроці) або призами (якщо гра проводиться позаурочно). Решта учасників одержують заохочення. Змагання можуть проводиться між різними класами паралелі, між класами з різних паралелей або на командну першість.
Грі передує підготовча робота, що передбачає:
ознайомлення учнів зі структурою заходу і правилами проведення кожного туру;
рекомендації щодо теоретичної підготовки гравців (література, дослідження тощо);
підготовку до виразного читання художніх творів, розучування пісень, якими запонюватимуться перерви між турами;
підготовку до презентації команд гравців, формування команд уболівальників;
визначення складу журі, а також учня, якій стежитиме за додержанням часових меж гри;
оформлення приміщення, де проводитиметься гра, виготовлення атрибутики.
Ігри проводять за сценарієм, додержуючи правил і часових меж. Розрізняють макроігри (тобто великі за обсягом), мікроігри ( невеликі) та ігри-мозаїки.
Усі ігри покликані розвивати у дітей потяг до знань, бажання примножувати свій інтелектуальний набуток, не зупинятися на досягнутому, формувати вміння осмислювати мовний матеріал , мислити логічно, робити самостійні висновки , чітко висловлювати свої думки й обґрунтовувати їх. Ігри розвивають творчі здібності школярів, прищеплюють навички колективного пошуку істини, виховують відповідальність за доручену справу , товариськість, зважати на думку інших, розвивають прагнення до морального вдосконалення, до постійного поліпшення
свого усного мовлення.
Не менш важливим під час підготовки і проведення ігор є поглиблення інтересу дітей до української мови як до навчальної дисципліни й мови рідного народу, як до найважливішого засобу оформлення думки та засобу людського спілкування, пізнання дійсності, національної самоідентифікації.
Ігри увиразнюють зв'язки між предметами, забезпечують надійну рідномовну основу для подальшого вивчення предметів шкільного курсу.
І.2.
ЗНАЧЕННЯ І МІСЦЕ ГРИ НА УРОЦІ
Щоб оцінити значення і місце цікавих завдань та ігрових форм роботи над українським словом, потрібно насамперед наголосити, що використання їх становить за мету не розважати, а навчати школярів, збагачувати їх знаннями в обстановці розкутості, задоволення і радості.
«Зміст ніде не повинен приноситись у жертву цікавості».
Цікаві мовні матеріали не повинні знижувати рівень навчальної роботи, а
навпаки , нести мовознавчу інформацію , над якою учні із задоволенням або й захопленням працюють і яку легко , невимушено засвоюють. У процесі добору таких матеріалів учитель , крім цікавості , враховує всі загальнодидактичні й методичні принципи навчання, зокрема науковість і доступність знань. Для цікавих завдань і лінгвістичних ігор добираються науково обґрунтовані мовні факти, які відповідають рівню підготовленості школярів і захоплюють їх. Цікаві завдання і мовні ігри - це, по суті, вправи, спрямовані на засвоєння й осмислення знань у жвавій, приємній атмосфері. Робота над ними викливає інтерес , збудження, а опора на самостійність сприяє кращому засвоєнню і запам'ятовуванню відомостей з мови. Тематика цікавих завдань і лінгвістичних ігор може бути безпосередньо пов'язана з виучуваними , визначеними програмою відомостями і може, особливо у позакласній роботі, охоплювати позапрограмові факти. У кожному разі цікаві мовні матеріали передбачають досягнення дидактичної мети – розширення і зміцнення мовних знань, збагачення словникового запасу школярів й удосконалення їхнього мовлення.
Я переконана, що використання цікавих ігрових мовних матеріалів винятково важливе з погляду розвитку мислячої особистості. По-перше, такі завдання є здебільшого пошуковими. Вони ставлять учня перед необхідністю самотужки знаходити шляхи розв'язання, а отже, розпізнавати , аналізувати мовні факти, зіставляти іх і формулювати висновки. А це розвиває творчі можливості школяра, його увагу, самостійність та ініціативність. По-друге, робота з цікавими завданнями створює позитивну мотивацію учіння, пробуджує бажання знати і нерідко стимулює прилучення до праці над словниками, науково-популярною мовознавчою літературою, що формує вміння учитися, виховує культурі праці. По-третє, самостійно відкриваючи для себе певні мовні явища , учень дістає задоволення , впевненість у своїх здібностях, що зумовлює самореалізацію особистості.
Впровадження в навчальний процес роботи над цікавими мовними матеріалами відкриває великі можливості для реалізації виховної мети – формування національно свідомого українця. Через відповідно дібраний мовний матеріал і завдання до нього демонструється багатство і розвиненість української мови, її мелодійність і краса. У грі словом школярі навчаються відчувати дух, виразність рідного слова
І.3.
ТЕМАТИКА ІГРОВИХ ЗАВДАНЬ
Гра навчає, виховує, зацікавлює.
На уроках можна використовувати не тільки ігри, і й цікаві завдання. Серед цікавих завдань з мови називають цікаві за змістом і за формою проведення. Такий поділ досить умовний, оскільки в кожному разі школярі дістають певні відомості з мовознавства і зацікавлюються фактами мови. Але в першому випадку відомості подаються безпосередньо - у бесіді, повідомленні, обговоренні рефератів, науково-популярних праць з мовознавства. Тематика таких завдань різноманітна: походження української мови, місце її серед мов світу, висловлювання видатних людей про українську мову, виникнення письма, елементи історії мови , етимологія слів і фразеологізмів, місцевих топонімів, прізвищ, особливості говірки та ін.
У другому випадку принцип цікавості виявляється й у виборі конкретних прийомів, завдань, лінгвістичних ігор, які дають можливість з більшою ефективністю домогтися поставленої мети: привернути увагу учнів до певної проблеми, настроїти їх на поглиблене ознайомлення з нею, збагатити новими знаннями. Школярі при цьому також працюють над відомостями з мови, але останні пропонуються у незвичній формі – бесіді зі спеціально дібраними запитаннями, у змаганнях, загадках, іграх тощо. Така форма роботи зацікавлює, бо дає змогу виявити себе, тому активність школярів досить висока. Немає жодної теми шкільного курсу, під час вивчення якої не можна використати цікавих завдань цього типу.
І.4.
ІГРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ – ІНТЕРАКТИВНИЙ МЕТОД В ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНОМУ НАВЧАННІ
Інтерактивні методи навчання на уроках української мови і мовлення є важливим складником особистісно зорієнтовананого розвивального навчання.
Найхарактернішою ознакою такого способу пізнання (інтерактивних технологій) є те, що активними співтворцями навчально-виховного процесу стають самі учні. Вони є суб'єктом пізнання. Кожен школяр долучається до співпраці в колективній, груповій діяльності.
Учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчально-виховного процесу. Вони спільно визначають мету діяльності, об'єкт, суб'єкт, засоби діяльності, результати навчання. Під час такого спільного пошуку здійснюється обмін думками, знаннями, способами діяльності, внаслідок чого відбувається рефлексія, оцінювання здобутих результатів. Учні усвідомлюють, чого вони досягли на певній сходинці пізнання, що вони знають, уміють, як виражають своє емоційне ставлення до об'єкта навчання, як володіють оцінними судженнями, як збагатився їхній особистісний досвід творчої діяльності.
Активність учня як співтворця навчально-виховного процесу забезпечується на всіх його етапах.
На першому етапі учень, використовуючи способи пізнання, вивчає певний об'єкт дійсності, знаходить і створює знання про нього, конструює суб'єктивні образи об'єктів, власне знання, одержує особистісний освітній продукт.
На другому етапі створюється можливість кожному учневі зіставити власний освітній продукт з освітніми продуктами своїх однокласників та історико-культурними продуктами людства в певній галузі. З цією метою учитель пропонуює дітям на уроці різні форми й методи інтерактивного навчання (уявна екскурсія, огляд-конкурс творчих робіт, хвилинка ерудита, уявне засідання гуртка, різноманітні ігри та цікаві завдання тощо).
Третій етап є узагальнювальним: він дає змогу кожному учневі на основі даних зіставлень, проведених на попередньому етапі, створити сукупний продукт виучуваного.
Визначальною умовою ефективного застосування інтерактивного навчання на уроці рідної мови і мовлення є сукупність чотирьох методичних підходів, які програмують позицію учня як активного співтворця уроку.
Прагнучи, щоб навчальні групи учнів були діяльними, щоб індивідуальні дії кожного учасника інтегрувалися в єдину діяльність групового суб'єкта навчання, під час інтерактивного навчання враховуємо сукупність таких необхідних чинників:
психологічну сумісність: усі представники групи бажають працювати у її складі;
навчальні можливості, нахили дітей, їхні інтереси.
За будь-якого способу поділу на групи не менше як половина її учасників здатні працювати на достатньому рівні. А інтереси, творчі можливості дітей враховуються з огляду на дидактичну мету уроку; систематичність у застосуванні інтегративних технологій; оптимальне поєднання парно-групової, колективної та індивідуальної діяльності; зорієнтованість інтегративних технологій на структуру навчально-виховного процесу.
І.5.
ІНТЕРАКТИВНИЙ УРОК.
ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ, ПРИЙОМИ, ІГРИ НА УРОЦІ
КЕРОВАНЕ ЧИТАННЯ
Учитель ділить текст на частини і пропонує учням після ознайомлення зі змістом певної частини визначити , про що йтиметься в наступній частині.
ЧИТАННЯ З ПЕРЕДБАЧЕННЯМ
Учитель вибирає з тексту, що має вивчатися, 8-10 ключових слів і пропонує учням самостійно (або в парах) визначити, про що йтиметься в тексті.
ТРИСТУПЕНЕВЕ ІНТЕВ'Ю
Учні в парах обмінюються інформацією з приводу певної проблеми. Потім у четвірках кожен переповідає, про що він дізнався від співрозмовника.
МЕТОД ПРОЕКТІВ
Передбачається отримання певного «кінцевого подукту», створити який можна тільки за участі всіх членів групи, які активно працюють, починаючи з вибору теми до аналізу й оцінки зробленого.
ЗМІНИ ПОЗИЦІЮ
Визначивши ставлення учня до певної проблеми, вчитель пропонує протягом 2-3 хвилин підшукати аргументи на користь протилежної думки й озвучити їх.
КАРУСЕЛЬ
Ставши у два кола обличчям один до одного, учні переміщуються за часовою стрілкою і впродовж 1-2 хвилин обмінюються з кожним новим співрозмовником інформацією чи міркуваннями з приводу певної проблеми.
АНАЛІЗ СИТУАЦІЇ
Для розгляду моральної проблеми залучається життєвий досвід учнів, зіставляються погляди літературних героїв і конкретних особистостей.
ОБГОВОРЕННЯ В ЗАГАЛЬНОМУ КОЛІ
Після обговорення проблеми в парах (четвірках) учні, сівши в коло, діляться доробками з іншими.
КЛАСИФІКАЦІЙНИЙ ОГЛЯД ЧИТАННЯ З ПОЗНАЧКАМИ
Після читання з позначками (+ - я це знав; ! - нова інформація; ? - не зрозумів та ін.) учні систематизують й узагальнюють, що їм відомо про предмет розмови, що невідомо чи викликало зацікавлення тощо.
ЩОДЕННИК ПОДВІЙНИХ НОТАТОК
Розділивши аркуш зошита навпіл, діти зліва записують інформацію, що видалася їм важливою (зацікавила), справа – коментарі до неї.
ДИСКУСІЙНА СХЕМА АЛВЕРМАННА
Як і «Т-схема» , і таблиця «Так – Ні», сітка є графічною за формою. Відмінність полягає в тому, що обговорюване питання записується в центрі аркуша, аргументи «за» та «проти» - зліва і справа від нього.
КРУГОВИЙ ОГЛЯД
На 4-6 аркушах паперу, що розвішуються в класі, записано по одному запитанню . Учні групами по черзі мають обговорити і письмово відповісти на кожне з них на цьому ж аркуші.
ОДИН УДОМА, ТРОЄ МАНДРУЮТЬ
Обговоривши проблему (питання) в групі з 4-х чоловік, один з учнів залишається на місці, а інші переходять по одному до інших груп. Представник «домашньої» групи розповідає новоприбулим про зроблене товаришами, відповідає на запитання. Повернувшись до своїх груп, учні обмінюються отриманою інформацією.
КУБУВАННЯ
Усно або письмово учні відповідаюь на запитання , написані на гранях куба. Запитання можуть стосуватися певної проблеми, літературного героя та ін.
ВСЛІПУ
Розділений на кілька частин текст роздається членам групи. Кожен опрацьовує 1-2 частини і повідомляє їх зміст. Учні разом вирішують, у якій послідовності слід об'єднати уривки, щоб вийшов зв'язний текст. Зміст уривка переказують, до нього можна ставити запитання , але не читати.
ЗБЕРЕЖИ ОСТАННЄ СЛОВО ЗА МНОЮ
Учні виписують з твору цитати, що їх зацікавили чи вразили, і письмово на звороті коментують їх. Потім цю цитату зачитує і коментує хтось із учнів (за бажанням 2-3), але останнє слово має «сказати» автор цитати.
ДІАГРАМА ВЕНА
У спільному для двох кіл секторі записуються однакові риси, в колах – відмінні.
МОЗКОВИЙ ШТУРМ
Це ефективний метод колективного обговорення, пошуку рішень, що спонукає до творчості, сприяє вільному вираженню думок всіх учасників і допомагає розв'язувати конкретні проблеми.
МІКРОФОН
«Мікрофон» дає змогу кожному щось сказати з обговорюваного питання, висловити свою думку чи позицію.
АКВАРІУМ
Кілька учнів з групи сидять у центрі кабінету в оточенні інших ведуть дискусію. Кожен з тих, хто спостерігає, закріплений за кількома учасниками дискусії, уважно стежить за нею, а потім висловлює свої зауваження і коментарі.
ГРА «ФАНТАЗІЯ»
Гра-конкурс може проводитися індивідуально, між парами, групами. Учні фантазують , якими епізодами вони б доповнили твір, як би його змінили.
ГРА «АВТОР»
Учень виконує роль автора. Він пропонує свій варіант бачення твору, його змісту. Діти можуть ставити йому запитання. «Автор» дає відповіді.
ГРА «СКРИНЬКА ЗАПИТАНЬ»
Діти ставлять запитання один одному за змістом тексту.
І.6.
МОВНА ГРА
Здебільшого ми не задумуємося над причинами своїх бажань та емоційних порухів. Просто вчимося жити з ними, незалежно від того, гарні вони чи погані, позитивні чи негативні наслідки матимуть для нас. А іноді зовсім не завадить дослідити стан власної душі. такий аналіз допевне показав би, як в процесі високопрофесійної діяльності, вирішення соціальних і родинних проблем безперервна розумова напруга виснажує мозок, ускладнює його роботу. І як наслідок, стаємо заручниками численних стресових ситуацій, які, на думку сучасної медицини, є основною причиною більшості захворювань. Отже, дати мозку вчасно відпочити, емоційно розрядитися – найкращий спосіб зарадити такій ситуації , змінити негативну стресову реакцію на позитивну. Як це зробити? Рецептів - безліч, але зупинимося на одному з них – грі, точнішне, на одному з її різновидів. Великим вчителем-психотерапевтом назвав відомий російський учений Санніков – мовну гру. І мав рацію. Інтелектуальна, цікава, захоплююча, вона містить цілий спектр правил і способів, які сприяють емоційному розвантаженню, зняттю розумової напруги. Про які правила тут ідеться? В чому криється «секрет» їх успішного використання – адже з часом мовна гра не втрачає своєї свіжості й актуальності, а інтерес до неї зростає. Причину такої популярності мовної гри серед кіл слід шукати у її причетності до животрепетних реалій життя, глибинних зв'язках з найважливішими царинами людської діяльності: суспільними явищами , культурою, наукою, мистецтвом.
Мабуть, питання, чим є насправді гра, так і залишиться до кінця нез'ясованим. У будь-якому разі мовна гра не підпадає під більшість тлумачень гри як явища. Словесна незвичайність, якщо хочете, неправильність, яка свідомо і навмисно допускається мовцями з метою підсилення комічного ефекту або виразності. Механізм її досить простий: мовець «грається» з формою мовлення, вводячи в нього словесну неправильність (незвичайність) - гру слів, каламбури, парономазії, омонімічними термінами далеко не окреслюється коло явищ, які входять до поняття мовної гри. А слухач, отримавши настанову на гру (будь-яку, нехай навіть найпримітивнішу, на зразок «Це жарт», «Жартую»), підтримує її, намагаючись розгадати задум автора. Є й обов'язкова умова: обидва учасники : і мовець, і слухач мають усвідомлювати словесну неправильність, як і те, що ця неправильність вводиться у мовлення навмисно, з певною метою (оскільки тільки навмисна неправильність викличе бажання підтримати гру, а не подив і не досаду).
У такий спосіб мовець, як і у будь-якому іншому виді гри, намагається самоутвердитися, розважити себе і співрозмовника, тренує мислення. Її ознаки переконливо доводять, що ми маємо справу саме з грою, такою, що є в компетенції вищої розумової, наприклад, як гра в шахи. Але в контексті мовної гри вони можуть набувати по-справжньому масштабного значення. І це не перебільшення. Адже за певних суспільних умов саме сміх (один із подуктів мовної гри) часто залишається єдиним загальнодоступним засобом боротьби з оточуючим злом. Згадаємо популярний у тридцяті роки анекдот з життя радянських людей, який будується на грі інтонації:
Двадцяті роки: Як ви живете?
Початок тридцятих років: Як ви? Живете?
Кінець тридцятих років: Як?! Ви живете?!
Мовна гра у наведеному прикладі виконує не лише розважальну і самостверджувальну функції, звичайні для більшості ігор – вона маскує «крамольний» зміст висловлюваного, допомагаючи йому обійти цензуру культури.
Є ще один момент, який вирізняє мовну гру серед величезного різноманіття інших і має безпосередній зв'язок з її генезисом. Творці мовної гри – носії різних рівнів освіченості і культури – елітарна верхівка ( наприклад, гра в каламбури – улюблена розвага аристократії у минулі сторіччя), літератори, котрі з незапам'ятних часів проводять цей унікальний експеримент у своїй творчості, оскільки немає жодного письменника, який би не прагнув більшої виразності, прості люди, що творять демократичні, прості форми мовної гри – усі вони, бавлячись з мовленням, можливо, не завжди свідомо, переслідують на лише реальні цілі (заінтригувати, захопити, змусити себе слухати), а й розвивають мовлення, мислення, повсякчас збагачують мову свіжими і неповторними новотворами. Отже, мовна гра – це мистецтво: її продукти часто мають таку саму естетичну цінність, як і будь-який мистецький витвір, адже думка, для якої віднайдене мовою лаконічне і дотепне вираження, стає набутком народу і народного мислення.
Мовна гра – це той унікальний, чи не єдиний випадок, коли гра переходить у царину науки, інтелектуальна розвага перетворюється на надзвичайно вдалий і тому уподобаний митцями слова стилістичний прийом, який з незапам'ятних часів використовується у літературі, а лінгвістичну інтерпритацію отримує в дослідженнях вчених-мовознавців. Тому саме мовна гра - адже ґрунтується вона на вивченні зображувальних властивостей мови як матеріалу, а , відповідно, на знанні системних одиниць мови, норм їх використання і способів творчої інтерпритації цих одиниць. Таким чином, феномен мовної гри вже вкотре наголошує на тих нерозривних органічних зв'язках, що єднають мову і літературу у мистецтво мистецтв – словесність.
Отже, незважаючи на досить своєрідне формулювання терміну, в якому відчувається деяка фривольність і навіть легковажність, мовна гра є , без сумніву, науковим поняттям. Є вона і суспільним , і мистецьким явищем. Науковий термін, відомий навіть не кожному мовознавцеві, проте явище, знайоме без винятку всім через свою дотичність до найцікавіших реалій життя, чудовий вчитель словесності, дотепний співбесідник і просто гра, часом серйозна, часом смішна, яка вчить винаходити цікаве у звичайному, неординарне у буденному, що мов кумедний дивак, невтомно розфарбовує наше нудне «чорно-біле» життя у різнокольорові й яскраві барви.
ІІ.1.
ТИПИ УРОКІВ, НА ЯКИХ ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ ГРА
Відома в наш час думка, що учень – це не посудина, яку потрібно заповнити, а факел, який слід запалити, завоювала широке визнання. Працюючи в школі, прагнучи запалити цей факел, домогтися глибоких , міцних знань, а головне зацікавити школярів українською мовою як предметом навчання можна передусім шляхом уникнення одноманітності, щаблону і схематизму в роботі над словом, позбавлення учнів необхідності нудно зубрити визначення і правила.
Допомагають в цьому ігрові моменти, які, на мою думку, можна використовувати на будь-якому етапі традиційних уроків (урок засвоєння нових знань; урок формування умінь і навичок; урок застосування знань, умінь і навичок; урок узагальнення і систематизації знань ; урок перевірки, оцінки і корекції знань, умінь і навичок; комбінований урок) та нетрадиційних форм.
Нетрадиційні форми уроків можуть бути повністю побудовані на грі, ігрових моментах або цікавих завдання
ІІ.2.
ГРА НА УРОЦІ
6, 7 КЛАС
МОРФОЛОГІЯ
ТЕМА «ІМЕННИК»
ГРА «СКАЖИ ПРАВИЛЬНО ТА ШВИДКО»
Ведучий по черзі викликає учасників гри, пропонує їм загадки , а вони повинні відгадати їх , слова-відгадки охарактеризувати за такими ознаками: власна чи загальна назва(явище природи, шкільне приладдя, овоч, географічна назва та ін.) Якщо учень не може виконати завдвння, він вибуває з гри.
Наприклад, «Яке місто літає?» (Орел – географічна назва).
ГРА «БУДЬ УВАЖНИМ!»
Відгадати загадки, правильно записати відгадки, згрупувавши їх у чотири колонки за відмінами.
ГРА «ХТО ШВИДШЕ?»
Ведучий пропонує записати : а)по два іменники кожної відміни (для І та ІІ відмін – твердої, м'якої і мішаної груп); б) по 10 незмінюваних іменників з означеннями-прикметниками або дієсловами минулого часу, для вказівки їх на граматичний ряд.
Наприклад: вантажне таксі, дорослий шимпанзе, виросла кольрабі. Хто швидше і безпомилково виконав це завдання, одержує найбільше балів.
ГРА «ВІДГАДАЙ І ПРИДУМАЙ РЕЧЕННЯ»
Ведучий читає короткі тлумачення слів – незмінюваних іменників. Завдання учнів – відгадати, про які іменники йдеться і усно скласти з ними речення.
Наприклад: шоколадне дерево (какао), розділовий знак (тире).
ГРА «ОДНИМ СЛОВОМ»
Записати іменники спільного роду, що відповідають таким визначеннм:
Той (та), хто любить багато говорити (базіка).
Той (та), хто цурається фізичної, чорної роботи (білоручка).
Вередлива людина (варивода).
Неслухняна дитина (неслух).
ГРА «ЗНАЙДИ ІМЕННИКИ»
Виписати іменники. З їхніх перших букв складеться слово.
Щоб утворилося слово, треба записати перші букви іменників озеро, праця, автобаза, мати, обличчя, доповідь, гуся, одяг у такому порядку:
Іменник, ІІІ відміна, ж. р.
ІІ відміна, сер. рід, тв. гр.
І відм., ж. рід, м'яка гр.
ІІ відм., чол. рід, тв. гр.
ІV відм., жін. рід
ІІ відм., сер. рід, м'яка гр.
ІV відм., сер. рід
І відм., жін.рід, тв.гр.
ГРА «СХОВАНЕ СЛОВО»
Заповніть клітинки іменниками, що відповідають поданим визначенням. У виділеному рядку прочитаєте назву числа, у якому вони вживаються.
1
2
3
4
5
6
Кольорова рідина, що використовується для письма (чорнило)
Один з видів пересування людини (хотьба)
Рідина,що виготовляється, з нафти та є життєво необхідною для машин (бензин)
Хімічний елемент, що входить до складу води (кисень)
Назва спортивної гри з ракеткою і м'ячем (теніс)
Назва однієї з планет сонячної системи (Сатурн).
ТЕМА «ПРИКМЕТНИК»
КРОСВОРД
Заповнити клітини відповідними до визначень якісними прикметниками, і у виділеному ветикальному рядку можна буде прочитати граматичну назву прикметників.
1
2
3
4
5
6
Такий, що має відтінок білого кольору (білястий).
Який любить багато говорити, сперечатися, сваритися (язикатий).
Який виражає тугу, печаль; журливий (жалібний).
Синонім слова гарний (красивий).
Антонім слова білявий (чорнявий).
Який завжди підкоряється, не суперечить; слухняний (покірний).
КРОСВОРД
Заповнити порожні клітини відносними прикметниками, і у виділеному рядку можна буде прочитати граматичну назву таких прикметників.
1
2
3
4
5
6
7
8
Такий, що має стосунок до слив (сливовий).
Виготовлений із заліза (залізний).
Пов'язаний із трудом, із працею (трудовий).
Який триває протягом тижня (тижневий).
Який має стосунок до виховання (виховний).
Який стосується шевця або призначений для пошиття взуття (шевський).
Гарячий або яскравий, як вогонь (вогняний).
Пов'язаний із хімією (хімічний).
ГРА «СВОЄ ЗНАЧЕННЯ»
Ведучий називає один із наведених нижче іменників і пропонує записати якнайбільше означень до нього – якісних прикметників. Далі один з учасників гри
читає записані прикметники, а решта учасників викреслює ті з них, що повторюються . Виграє той, у кого виявиться найбільше «своїх» означень.
Наприклад: СНІГ – білий, пухнастий, іскристий, сипкий, хрумкий, рипучий, м'який, липкий і т. д.
Іменники для гри: сніжинка, ялинка, яблуко, пісня, дерево, руки, килим, потік та ін.
ГРА «ВИГРАЄ ОСТАННІЙ»
Ведучий називає тематмчну групу якісних прикметників і пропонуює учасникам гри по черзі називати такі прикметники. Виграє той, після кого ніхто не зможе назвати прикметники цієї групи.
Наприклад: РОЗМІР - великий, високий, вузький, довгий, дрібний, короткий...)
Групи прикметників: колір, смак, температура, форма, фізичні якості предметів, внутрішні якості людини.
ГРА «СВОЇ СЛОВА»
Ведучий вивішує на дошці таблицю з назвами тематичних груп відносних прикметників і пропонує записати якнайбільше прикметників, які належать до цих груп. Далі один з учасників гри читає записані слова, а решта учасників викреслює ті, які в них теж є. Виграє той, у кого виявиться найбільше «своїх» слів.
Групи прикметників: матеріал, час, особа, призначення, національність, місцезнаходження.
ЗАГАДКИ-ЖАРТИ
Який журавель не літає? (колодязний)
Яким гребенем не розчісуються? (півнячим)
Яке поле не можна засіяти? (магнітне)
Який вузол не можна розв'язати? (залізничний)
З якого посуду ніколи не їдять? (з порожньго)
ГРА «ЗНАЙДИ ЗАЙВЕ»
Подвійний удар, дощовий день, тітчин город, білий будинок, підготовчий курс, залізна лопата.
Прикметником називається частина мови, що виражає ознаку предмета.
Прикметник відповідає на питання хто? що?
Прикметники поділяються на якісні та відносні.
Якісні прикметники вказують на ознаку, що може бути у предмета у більшій чи меншій мірі.
Відносні прикметники означають приналежність чого-небудь людині чи тварині.
Присвійні прикметники мають два ступені порівняння
У реченні прикметник виступає означенням.
ГРА «ХТО ШВИДШЕ?»
Додати до префіксів прикметники.
ПРЕ ПРИ
ЗАВДАННЯ ДЛЯ ВІКТОРИНИ
Доберіть кілька пар словосполученнь, у яких ті самі прикметники виступають то як присвійні прикметники, то як якісні. (Вовчий хвіст, вовчий апетит, ведмежа шкура, ведмежа послуга)
Доберіть кілька прислів'їв і приказок з якісними прикметниками-антонімами.
Визначте кількість прикметників у прислів'ї: З миру по нитці – голому сорочка.
ЛІНГВІСТИЧНА ГРА «КЛЮЧІ ВІД СІЧІ»
(-н- та -нн- у прикметниках)
Правило: замінити виділені слова прикметниками, за кожну правильну відповідь учні отримують ключ із номером , що вказує на порядковий номер букви в алфавіті. Слово, яке слід відгадати, вказує на те, чого нас навчає народна пісня.
Народ, який не можна здолати.
Краса, яку не можна ні з чим зрівняти.
Радість, про яку словами не скажеш.
Людина, яку невдачі не зламають.
Щастя, яке не можна оцінити.
Віра, якої не можна зректися.
Доля, яку не можна збагнути.
Числа: 17, 24, 6, 21, 12, 22, 23, 33.
Слово: мудрість.
ТЕМА «ЗАЙМЕННИК»
ГРА «СВІТЛОФОР»
Учитель називає займенники. Учні піднімають сигнальні картки відповідно до правопису слів: разом – зелену, через дефіс – жовту, окремо – червону.
Абихто, будь у кого, хтозна-який, декому, дещо, хтозна-чим, аби з ким, хтозна в чому, який-небудь, будь-де, абиколи, будь-звідки, казна з ким, якась, котрийсь, хтозна для чого.
ГРА «ХТО ШВИДШЕ ?»
Записати якнайбільше словосполучень або речень, які містять займенники:
Сталих словосполучень. (Брати себе в руки; нічого подібного; скільки завгідно...)
Прислів'їв та приказок. ( Не все те золото, що блищить; на тобі Боже, що мені не гоже; яка совість, така й честь.)
Народних загадок. ( Хто завжди правду каже? (дзеркало); Що у світі найшвидше? (думка))
Рядків з літературних творів. ( «Мені аж страшно, як згадаю оту хатину край села...» Т. Г. Шевченко)
ГРА «ВПІЙМАЙ ЗАЙМЕННИК»
У тексті загадки «впіймайте» займенник, визначивши його розряд (усно).
Гарне, добре, на всіх дивиться, а людям на себе дивитися не дозволяє. (Сонце)
Сам не біжить, а стояти не дозволяє. (Мороз)
Прийшов хтось, взяв щось, бігти за ним – не знати за ким. (вітер)
Що таке за голова, що лиш зуби і борода? (часник)
Ніхто їх не лякає, а вони все одно тремтять. (листки осики)
Вік свій з клунками, та ще сідаютьна нього з мішками. (верблюд)
ГРА «ХТО КМІТЛИВИЙ?»
Пояснити значення фразеологізмів, визначити відмінок зворотного займенника.
Сам собі пан; дати собі раду; бути на в собі; сушити собі голову; шукати себе; набивати собі ціну; не чути землі під собою; переломити себе.
ГРА «СПОСТЕРЕЖЛИВІСТЬ»
На дошці у дві колонки записані речення. Учні повинні знайти прикметники із займенниками, проаналізувати вживання прийменників при займенниках, навести приклади інших засобів милозвучності в українській мові (чергування у-в, і-й, спрощення в групах приголосних).
Над нами синє небо. Наді мною синє небо.
З тобою поруч – друзі. Зі мною поруч - друзі.
Перед нами – безмежне поле. Переді мною безмежне поле.
Під вами з висоти виднілась земля. Піді мною з висоти виднілась земля.
ГРА «КОРЕКТОР»
Проблемне завдання: автор написав статтю , яку було опубліковано в газеті. Через деякий час надійшли відгуки на публікацію. В одному з них було таке : «Шановний авторе, ви написав про дуже цікаву проблему. Але ви неправильно зрозумів деякі положення закону, тому не мав права висловлюватися так категорично...»
Які закони мови порушив автор відгуку? А чи все гаразд з дотриманням законів етики?
Висновки.
Порушено закон мови, який вимагає, щоб після займенника «ви» дієслово, зв'язане з ним, стояло у формі 2ос. мн. ( ви написали, зрозуміли, не мали права).
Порушено закон етики: а) неправильне вживання форми дієслова принижує того, до кого звернене; б) традиційно займенники на означення особи , до якої звертаються з повагою, пишуться з великої букви (Ви,Ти, Він...)
ГРА «ОДНИМ СЛОВОМ»
Замініть коротківизначення словами, до складу яких входять займенники сам, свій, все, собі, цього, інший.
Готовий пожертвувати собою для блага інших (самовідданий).
Який дбає про користь лише для себе (своєкорисливий).
Витрати підприємства на виготовлення товару (собівартість).
Який охоплює весь народ (всенародний).
Який відбувся цього року (цьогорічний)
Який походить з іншої мови (іншомовний).
ЗАГАДКИ-ЖАРТИ
Які два займенники жують дороги? (Я-МИ)
Які три займенники найчистіші? (ВИ-МИ-ТІ)
Який займенник у спорті може задовольнити суперників, але розчарувати вболівальників? (НІЧИЯ)
ТЕМА «ЧИСЛІВНИК»
РЕБУСИ
Прочитайте ребуси. Які за значенням числівники тут використані? Утворіть від них порядкові. Визначте групи за складом.
Дієсловом називається така частина мови, яка означає дію чи стан предмета.
Дієслово відповідає на питання який? чий?
Перехідні дієслова означають таку дію, яка переходить на інший предмет.
Неперехідні дієслова означають стан або таку дію, яка на інший предмет не переходить.
У дієслова розрізняють дві особи.
Дієслова теперішнього часу поділяються на три дієвідміни.
Існує три способи дієслова: дійсний, умовний і наказовий.
У реченні дієслово виконує функцію присудка.
ВІКТОРИНА
1.Пригадайте дієслово, яке вживається в єдиному способі – наказовому (стривай, стривайте).
2.Пригадайте кілька складних іменників, до яких входять дієслова наказового способу. (Перекотиполе, горицвіт, ломикамінь, пройдисвіт, Котигорошко, Вернигора...)
КРИПТОГРАМА
Прочитайте загадку, визначте дієвідміну дієслів.
В
Т
Я
И
С
Ю
Н
І
О
Ю
Н
Я
С
Н
Д
З
Т
Я
І
Я
И
Ч
А
Ь
Т
К
Т
Ц
И
Ч
В
Ь
О
О
І
Н
Віконниці то відчиняються,то зачиняються. (Очі, вії)
ВЕСЕЛА ПЕРЕРВА
Прослухавши усмішку, пригадайте, якого часу бувають дієслова.
ЯКИЙ ЧАС?
-Скажи, Петрику, який це буде час, коли скажемо: я миюся, ти миєшся, він миється, - запитав учитель.
-Неділя, Миколо Петровичу! - відповів учень.
ВІКТОРИНА
Назвіть форми дієприкметників, написання яких повністю збігається з дієсловами. (зраділа, зблідла...)
Наведіть кілька фразеологізмів, прислів'їв, приказок, до складу яких входять дієприкметники або іменники, які від них походять. (Ділити шкуру невбитого ведмедя; ломаного гроша не вартий; за одного битого двох небитих дають...)
ГРА В КРУЖЕЧКИ
На одних кружечках записано дієприкметники, а на інших – їхні граматичні ознаки. До кружечка-дієприкметника необхідно знайти кружечок з правильною характеристикою.
Наприклад: сказаний – пасивний стан; працююча – теперішній час, жін. рід, активний стан.
Слова для гри: побачений, посаджений, сказаний, керуючий, намальований, підписаний, використані, оповита, викликане.
Завдання: відредагувати речення, зробити морфологічний розбір дієприслівників.
Увійшовши в кімнату, сестра сиділа й читала книгу.
Слухавши пісню, у мене виникло бажання записати й слова.
Сидячи у парку, до нас підійшли товариші з сусідньої школи.
Підїжджаючи до станції, у мене злетів капелюх.
КРИПТОГРАМА
У криптограмі букви замінено цифрами (числами), які відповідають порядку букв в алфавіті. Прочитайте криптограму і розкажіть, що вам відомо про ці поняття.
6
12
8
20
21
11
15
17
7
23
18
11
15
6
12
8
20
21
11
22
16
12
3
18
11
15
«СХОВАНІ СЛОВА»
Запишіть дієприкметники відповідно до визначень, визначте вид, час, стан (активний чи пасивний).
1
з
2
в
3
о
4
р
5
о
6
т
Який розтав (розталий).
Яких розвинули (розвинуті).
Які посивіли (посивілі).
Який зробили (зроблений).
Який уповільнюється (уповільнений).
Який літає (летючий).
ТЕМА «ПРИСЛІВНИК»
КРИПТОГРАМА
Прочитайте назву частини мови. Чим вона відрізняється від самостійних частин мови? Читати слід через відповідний інтервал.
П
Л
Н
Р
І
И
И
В
К
С
ГРА «ХТО ШВИДШЕ?»
1. До слів-прислівників якнайшвидше підібрати синоніми.
Гуртом (разом)
Скрізь (всюди)
З-під брів (глянути )
На смерть убити (наповал)
Іноді (інколи)
Пливучи (переправитись) вплав
До прийняття їжі (на голодний шлунок) натщесерце
Тихо говорити (пошепки)
Навколо (кругом)
2.До слів-прислівників у словосполученні доберіть антоніми.
